Утреня молитва Лазарева субота

Утреня

Сідальний

(г. 1): Співчуваючи сльозам Марти й Марії,* ти, Життєдавче, доручив відкотити камінь від гробу* і покликом воскресив умерлого,* щоб собою завірити воскресіння.* Слава силі твоїй! Слава владі твоїй!* Слава тобі, що все словом створив!

Слава і нині (г. 5, под.: Співбезначальне Слово): Джерело мудрости й всевідучости* – ти прийшов до Витанії і запитав тих, що були в Марти:* Де ви поклали друга Лазаря?* Сердечно ти його оплакав, Чоловіколюбче ласкавий,* і, як життя подавець та Господь,* своїм голосом воскресив чотириденного мерця.

Стихири на хвалитних

(г. 1): Ти, Христе, воскресіння і життя для людей,* добросердно прийшов на гріб Лазаря,* щоб запевнити нас про дві твої природи,* що ти Бог став чоловіком із чистої Діви.* Бо, як чоловік, ти запитав: Де він похований?* А як Бог, животворним знаком воскресив ти чотириденного мерця.

Умерлого Лазаря по чотирьох днях воскресив ти, Христе, з аду* і перед своєю смертю потряс царство смерти* та, через одного улюбленця, прообразив* увільнення всіх людей від зотління.* Тому, поклоняючись твоїй всемогутній силі, кличемо:* Благословенний ти, Спасе, – помилуй нас!

Марта й Марія сказали до Спаса:* Господи, якби ти був тут, Лазар не вмер би.* Та Христос воскресіння тих, що впокоїлися* – воскресив його з мертвих уже чотириденного мерця.* Прийдіть усі вірні, поклонімся тому, хто приходить у славі,* щоб спасти душі наші.

Своїм учням показував ти, Христе, ознаки свого Божества,* але перед народом, бажаючи його скрити, ти себе впокорював.* Тому, як всевідучий Бог, прорік ти апостолам смерть Лазаря,* але, між народом у Витанії ти, хоч і знав, де гріб твого друга,* як чоловік, розпитував, щоб про нього довідатися.* Він же, по чотирьох днях воскрешений тобою з мертвих,* появив твою могутність.* Всесильний Господи, – слава тобі!

Біблійні читання на Божественній літургії

Апостол – Євр. 12:28–13:8

Браття! Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею до вподоби Богові з побожністю й острахом. Бо Бог наш – вогонь, що пожирає. Братня любов нехай перебуває! Гостинности не забувайте, бо нею деякі, не відаючи, ангелів були вгостили. Про в’язнів пам’ятайте, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й ви самі в тілі. Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців. У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, сам бо говорив: «Я тебе не зоставлю, я тебе не покину», так що ми сміло можемо сказати: «Господь – мій помічник: я не боюся. Що може мені людина зробити?» Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.

Євангеліє – Йо. 11:1-45

В той час був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги. Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.» Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.» Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря. Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.» Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?» Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього. Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!» Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.» А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.» Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була. Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся, і радію я за вас, що мене там не було, – щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.» Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.» Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі. Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять, і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові. Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті. Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, – мій брат не вмер би! А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.» І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.» «Знаю, – каже до нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього.» А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?» «Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.» 1е сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.» Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього. Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта. Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати. Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!» Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений, запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.» Заплакав Ісус. І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!» А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?» І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху. «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.» «А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?» Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене! Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.» А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.» І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.