ВЕЛИКА СУБОТА. СХОДЖЕННЯ ХРИСТА ДО АДУ
ВЕЛИКА СУБОТА. СХОДЖЕННЯ ХРИСТА ДО АДУ
«Ця субота є благословенна, у ній Христос, заснувши, воскресне триденний», – співається у кондаку Великої суботи. Займаючи місце посередині між Хрестом та Воскресінням, Велика субота є унікальним днем церковного року, коли плач перетворюється на радість. Це єдина субота впродовж усього року, яка є днем посту. У тематиці цього дня поєднуються найглибше сходження Сина Божого, що «навіть до аду зійшов» у пошуках загиблого Адама, та початок перемоги над пеклом та смертю.
Це, можна сказати, похоронна Утреня. З одного боку, її суть у тому, щоб по-людськи оплакати покладення Христа в гріб, а з іншого – під час Утрені співаємо: «Не ридай наді мною, Мати… бо воскресну і прославлюся». Тобто, з одного боку, у текстах прочитується людський сум за усопшою дорогою людиною, а з іншого – видно християнське ставлення до смерті: зі смертю нічого не закінчується, що насправді це славний початок. Єрусалимська утреня – це одне з найгарніших богослужінь у нашому обряді, з дуже чутливими текстами.
Літургія св. Василія Великого у Велику суботу служиться у сполученні з вечірнею. Ця служба сповнена хрещальної тематики. У давнину переважно в цей день відбувалося хрещення дорослих, що проходили інтенсивну підготовку до цього Таїнства впродовж усього Великого посту.
Хрещенню присвячене апостольське читання з послання до Коринтян: «Всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його хрестилися…» (Рим. 6:3). Цей же уривок читається і під час звершення Таїнства Хрещення. Перед Євангелієм замість звичайного «Алилуя» співаються вірші 81-го псалма «Воскресни, Боже, судити землю, бо ти народами всіма володієш». Під час співу священики переодягаються з темних риз у світлі й починається воскресна тематика. Євангельське читання Великої Суботи – 28-й розділ євангелиста Матея – оповідає про порожню гробницю на світанку першого дня тижня і явлення мироносицям воскреслого Спасителя.
Ще однією особливістю Літургії Великої суботи є благословення вина та хлібів після заамвонної молитви. Це пов’язано з тим, що колись після цього богослужіння, яке відбувалось пізно ввечері вірні залишались у храмі на молитві до пасхальної утрені. Відповідно хліб і вино благословляли для підкріплення їхніх сил.