Радомишльський Митрополичий Собор
В середині 18 століття уніатські митрополити засновують осідок митрополії в Радомислі, за 100 верст від Києва, який належав Росії. У другій половині 18 ст. Радомисль стає Центром Київської митрополичої єпархії, яка станом на 1752 р. налічувала 824 церкви, та місцем постійного перебування митрополитів, перетворюється на престольне місто української церкви.
Радомисльський митрополичий храм Пресвятої Трійці
Консисторія в Радомислі була влаштована 1746 року, в останній рік митрополитства Атанасія Шептицького. Фактично піднесення Радомисля відбувається у час митрополитства Флоріана Гребницького (1748-1762) та Пилипа Володковича (1762-1778).
В 1763 р. Митрополит Пилип Володкович освятив у Радомислі нову кафедральну церкву на честь Пресвятої Тройці.
У часі повстання 1768 року, яке придушувала самодержавна Росія, між Житомиром і Радомислем лютував загін підполковника князя Мещерського. Почалися гоніння на уніатів, яких насильно переводили в православ’я. У 1772 р. з 32-х деканатів Київської митрополичої єпархії 23 було переведено в православ’я, а 46 уніатських священиків, які не підкорилися насиллю, ув’язнили в Бердичеві. 1773 р. уніатські священики (400 осіб, серед них 43 з Радомиського деканату) підписались у Радомислі під «обітницею не відступати від унії і підкорятися уніатському митрополиту».
Під час візитації 1779 р. митрополит Лев Шептицький помер і був пишно похований у Радомислі. 1780 р. митрополію очолив Ясон Смогоржевський, який переніс свою власну єпископсько-митрополичу резиденцію до Радомисля. Найбільшою справою митрополита в Радомислі стало заснування єпархіальної семінарії на 100 студентів та будівництво мурованого кафедрального собору. Ясон Смогоржевський помер у Радомислі й був похований у кафедральній церкві Святої Трійці.
Останнім уніатським митрополитом, який резидував у Радомислі, був Теодосій Ростоцький (1788-1805). 1795 р., після третього поділу Польщі, Росія ліквідувала уніатську митрополію та її резиденцію в Радомислі.
Після ліквідації уніатської митрополії 1795 року дерев’яний митрополичий кафедральний собор Святої Трійці у Радомислі перетворено на православний. У 1851 році собор перебудували і поставили на кам’яний фундамент. У 1856 р. собор знову ремонтувався, реконструкції зазнала дзвіниця. Все ж елементи уніатського оздоблення залишилися. Доля ж недобудованого кам’яного собору, початого Ясоном Смогоржевським, на довгі роки була невизначена ще, можливо, і через те, що великі кошти треба було вкласти для добудови, а, по-друге, Росії треба було показати, що уніатська церква зруйнована, як недобудовані рештки храму.
Не пережила церква лише навалу комуністичної орди. 1927 року церкву Святої Трійці, яка була його окрасою, знищено, а на її місці тодішній міський голова збудував собі хату.
Трагічна доля собору Святої Трійці та Унійної Церкви в цілому, не давала спокою теперішнім греко-католикам Радомишля, тому 23 серпня 2011 року з благословення Блаженнішого Патріарха Святослава було відновлено греко-католицьку парафію у Радомишлі.
