Студенти Києва взяли участь у Курсах Аніматорів для молоді Південно-східної України
У суботу, 28 жовтня 2017 у Запоріжжі на базі «Карітас-Запоріжжя» та при монастирі сестер Василіянок відбулася перша тренінгова зустріч «Курси Аніматорів» для молоді Південно-східної України.
Як розповідають учасники заходу, це був дуже теплий прийом і чудовий час. Попри раннє вставання, підлітки та молодь приїхали не лише із самого Запоріжжя, але також із інших міст – Мелітополя, Дніпра, Кам’янського, Лазурного та Снігурівки: «Напевно їдучи сюди, ніхто до кінця не знав, що їх очікує. Для усіх це був абсолютно новий досвід: не лише для учасників, але також і для організаторів – студентської молоді Центру Академічного Душпастирства Київської архиєпархії УГКЦ. Адже це були перші виїзні Курси. Дівчата і хлопці виявили бажання дізнатись більше про те що потрібно знати і вміти християнському аніматору. Для них ця тема вже трохи знайома, бо більшість вже була на літніх таборах у якості учасників. А тепер вони самі хочуть переймати цей досвід, щоб могти служити іншим», – розповідає Іванка Брацюнь, учасниця курсів.
Відкритість, щирість та цікавість підлітків і молоді до пропонованої програми глибоко вразила організаторів цієї тренінгової програми. Слово «аніматор» походить від лат. anima, що означає надихати. Прагнучи надихнути учасників – молодь з Києва і сама отримала багато натхнення!
Зустріч відвідав також владика Степан Меньок, який благословив курси, послухав кілька лекцій, а також мав проповідь до учасників під час спільної Божественної Літургії. В контексті курсів владика говорив про покликання, зокрема про історію свого власного, а також задумувався над тим, яке оберуть учасники курсів десь через 15 років, одночасно вболіваючи за те, щоб використали цей час з користю, адже тепер підростаюча молодь має набагато більше можливостей, зокрема вільно розвиватися і в духовному житті.
Перші лекції ознайомили учасників із поняттям «аніматор» і що означає бути ним, із життям покровителя молоді – святого Івана Боско, а також мали предмет «ігрологія», де дізнавались про виховні аспекти ігор та поняттям великої гри. Окрім теоретичного матеріалу мали також практику – ігри, банси, велику гру, гуртки, і навіть театральну постановку, яку, в костюмах та гримі, зробили самостійно.
Це був час радості, нових знайомств, дружби та… погляду вперед. Велика вдячність учасникам за те, що розпочали цю мандрівку! Як рівно ж і усім тим, хто в різних сферах подбав про реальність та звершення цієї “мрії”! Далі обов’язково буде.
Прес-служба ЦАД Київської архиєпархії
