«Наш захист від різного роду зла – наша щоденна особиста молитва, віра у силу Божу», – о. Віталій Воєца
Забобони, ворожба, віра у народні прикмети чи силу амулетів – все це нерідко присутнє й серед людей, які вважають себе добрими християнами. Як Церква ставиться до таких проявів марновірства, у програмі «Відкрита Церква» розповів о. Віталій Воєца, військово-медичний капелан Київської єпархії УГКЦ.
«Забобон має такий елемент як упередження щодо якихось речей і норм, коли людина готова до компромісу. Людина хоче, щоб все було добре і так, як вона собі задумала, і коли щось стається не по її, за цією логікою треба зробити що? Якось себе огородити, захистити, відновити відчуття контролю над ситуацію», – пояснює отець Віталій природу марновірства.
Отож, однією із базових причин віри у забобони, віщі сни, ворожбу чи амулети є різного роду страхи: страх смерті, хвороби, неуспіху, недолі тощо. І захистом стають певні ритуали чи обереги, які мали б запобігти нещастю, захистити людину від впливу злих сил. Все це, за великих рахунком, є порушенням першої Божої заповіді, проявом слабкої віри чи й недовіри до Господа Бога.
Багато речей, пов’язаних із забобонами і народними прикметами, походять із дохристиянських часів, з язичництва. «Хто не вірить в одного Бога, віритиме у десять богів», – каже одна із християнських засад. Проте, з іншого боку, багато із цих прикмет мають цілком конкретне логічне пояснення: наприклад, щодо розсипаної солі чи розбитого дзеркала – це речі, які свого часу були цінними чи й коштовними, тому їх втрата, сама по собі, була великою неприємністю.
Проблема забобонів у тому, що справжня віра замінюється ерзацом, певним ритуалом чи предметом, який ніби-то має охоронну силу. Це стосується як дрібних моментів – як от, чорний кіт на дорозі, так і значущих, у які вкладається глибинна тривога – наприклад, червона нитка на руці «від вроків».
«Питання – що нас може оберегти насправді? Як священик і християнин, можу сказати – сила Божа. Хрест, який носимо як видимий знак нашої віри. Та печать, яку отримуємо у Хрещенні і Миропомазанні. Сповідь і Причастя, коли запрошуємо Христа у своє життя, – каже отець Віталій. – Щодо “поганих” прикмет чи поганих “віщих” снів, то інколи ми бачимо, чого немає, шукаємо потойбічних причин для пояснення речей, які мають матеріальну, логічну природу. Але це робить нас невільними, обмежує у тому, де ці обмеження є непотрібними. Так, людина хоче і готова йти на якийсь компроміс, щоб психологічно все контролювати, але, таким чином, не лише нічого не контролює, а й не може рухатися далі».
Чи є підстави боятися і остерігатися ворожби – того, що називають «пороблено», «хтось врік»? Чи такі речі справді існують?
«Такі речі є, і люди, на жаль, це інколи роблять, буває всяке, – каже священник. – Але наведу таку аналогію: коли падає дощ, ми, виходячи з дому, беремо парасольку. Так, якісь краплинки впадуть на взуття чи одяг, але ми не вимокли повністю. Наш захист від різного роду зла – наша щоденна особиста молитва, коли просимо захисту у Бога, наше спілкування з Богом, близькість до Нього. Злий не є сильним, він слабкий, і тому нехай хто би що не “поробив”, наше особисте відчуття сили Божої захистить і обереже нас».
Департамент інформації УГКЦ
