Інститут історії Церкви УКУ у Києві презентує виставку про історію підпілля УГКЦ
До 70-ї річниці проведення Львівського псевдособору 1946 року Інститут історії церкви УКУ представить виставку «До світла Воскресіння крізь терни катакомб». Виставка розповідає про історію підпілля Української Греко-Католицької Церкви. Відкриття відбудеться 4 березня о 13.00 в Арт-галереї Українського дому (вул. Хрещатик, 2, 3-й поверх).
В основі експозиції – матеріали Інституту історії Церкви УКУ: спомини очевидців та активних учасників підпілля, які було зібрано протягом 1992-2009 рр., документи державних архівів, фотографії з приватних збірок. У виставці показано життєві історії представників греко-католицького кліру, чернецтва, мирян, у кожній з яких – неповторна людська доля. Усі разом вони є свідченням глибокої християнської віри та незламної вірності своїй Церкві й народу.
Хронологічно виставка охоплює період від 1939 до 1991 рр. та відображає три важливі етапи трагічної і водночас героїчної історії УГКЦ ХХ ст.: насильницьку ліквідацію, підпілля та легалізацію в 1989 році.
Виставка доповнена унікальними документами з Галузевого державного архіву СБУ. Це матеріали оперативно-розшукової справи «Рифи», велика добірка матеріалів про головних виконавців сталінського плану знищення УГКЦ – о. Гавриїла Костельника та Сергія Каріна-Даниленка.
За задумом авторів проекту, матеріали фотовиставки на окремих прикладах повинні узагальнити й представити становище всієї Церкви в умовах переслідувань, розкрити форми спротиву й підпільної діяльності духовенства та мирян, методи боротьби за визнання своїх прав.
«Цією виставкою Інститут історії Церкви УКУ висловлює подяку всім відомим і невідомим мученикам та ісповідникам віри, які своїм життєвим подвигом сприяли тому, щоб Українська Греко-Католицька Церква відродилася на українській землі оновленою та збагаченою», – розповідає директор Інституту історії Церкви УКУ Світлана Гуркіна.
Виставка «До світла Воскресіння крізь терни катакомб» триватиме до 18 березня 2016 року.
Історична довідка
У ХХ ст. мільйони українців стали жертвами не лише воєн чи збройних конфліктів, але й тоталітарних систем та пропагованих ними людиноненависницьких ідей. Жертвою навмисного переслідування релігії та свідомого насадження атеїзму стала й Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ).
Організовану радянською владою та її репресивними органами розправу над непокірною Церквою довершив так званий «Львівський собор» 1946 року, згідно з ухвалами якого вона перестала офіційно існувати і «возз’єдналася» з Російською Православною Церквою.
Ліквідована та заборонена сталінським режимом УГКЦ розпочала нову сторінку своєї історії – історію мужнього та героїчного спротиву, незламності духа і величезної сили віри у Христа та Його остаточну перемогу над силами темряви. Боротьба греко-католиків за пошанування своїх громадянських прав стала не лише складовою частиною протистояння тоталітарному режимові, а й процесів демократизації та українського національного відродження наприкінці 1980-х рр.
