Бачення в’язничних душпастирів щодо інституту помилування було представлено на круглому столі у Києві

23 травня 2018 року Національною академією правових наук України разом з Інститутом кримінально-виконавчої служби за підтримки Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України та Пенітенціарної асоціації України проведено круглий стіл на тему: «Інститут помилування в Україні».

Під час заходу відбувся діалог між представниками наукової спільноти, Київського регіонального центру Національної академії правових наук, Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України, політичними та громадськими діячами, а також практичними працівниками органів та установ виконання покарань, капеланами. У ході дискусії були проаналізовані проблеми у вітчизняній процедурі помилування та його вдосконалення в Україні з урахуванням міжнародного досвіду.

У роботі круглого столу взяли участь близько 40 учасників. На запрошення організаторів події у праці круглого столу взяв участь Голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України протоієрей Костянтин Пантелей. Аналізуючи застосування в пенітенціарній практиці інституту помилування, о. Костянтин висловив ставлення душпастирів до морально-правової колізії, яка виникає у відношенні до осіб, що учинили злочини особливої тяжкості й мають відбувати довічну кару.

«З одного боку, довічне ув’язнення – це прихована страта, що триває роками, коли ми не передбачаємо можливості реінтеграції покараної особи до суспільства. З іншого боку, помилування стає можливим після відбуття засудженим більшої частини терміну покарання. А як бути, коли термін не має виразного кінця, окрім часу смерті. В біблійно-богословському розумінні помилування як акт милосердя може бути надано після визнання особи винною у відповідь на її каяття. При застосуванні вищої міри заміна довічного вироку на покарання на певний термін в результаті помилування мала би бути доступною негайно після того, як вирок вступає у законну силу. Це зменшило би число довічно засуджених», – вважає капелан.

«Також необхідно мотивувати суспільні і волонтерські ініціативи та збільшувати на території в’язниць простір для соціальних програм. Досі таких приміщень для індивідуальної і групової праці із засудженими – обмаль», – зазначив о. Костянтин.

Відтак відбулась презентація колективної монографії «Інститут помилування в Україні та світі» та обговорення найбільш актуальних питань щодо помилування.

В рамках конференції обговорювалися такі теми: загальні засади здійснення помилування в Україні; історія розвитку та світовий досвід функціонування інституту помилування засуджених; підготовки матеріалів установами виконання покарань за клопотаннями про помилування засуджених; критерії помилування засуджених актуальні питання помилування засуджених до довічного позбавлення волі. Усі учасники отримали збірники матеріалів круглого столу.

Голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей в котрий раз висловив заклик до учасників заходу докласти зусилля для збереження у Києві закладу пенітенціарного профілю. Адже ІКВС вже два роки не отримує державного замовлення на підготовку спеціалістів.

 

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
за матеріалами сайту
 Національної академії

правових наук України

You may also like...