Декада місійності – День шостий
Шостий день. Середа
ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Євангеліє від Йоана 16, 15–23
Слово Боже.
«Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я».
Роздуми.
Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті завдасть великого болю і журби Його перестрашеним учням. Він пробував їх підготувати до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і, будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа Ісуса.
Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і повинен викликáти в нас почуття особистої відповідальності за поширення Христового Євангелія – якщо не по всьому світі, то принаймні там, де ми живемо. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як це гарно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні, чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.
Цитата-свідчення.
«Співвідповідальність вимагає зміни менталітету, особливо щодо ролі мирян у Церкві, яких слід вважати не “співпрацівниками” духовенства, а особами справді “співвідповідальними” за буття і діяльність Церкви. Отже, важливо, аби зріле і віддане мирянство було об’єднане, здатне зробити свій особливий внесок у місію Церкви» (Папа Венедикт XVI, до Католицької Акції, 10 серпня 2012 р.).
Молитва.
Насити нас милістю Твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. Хай з’явиться Твоїм слугам Твоє діло, і слава Твоя їхнім дітям. І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших! (Псалом 90(89), 14–17).
Місійні завдання.
- Особисто/в сім’ї.
Подумаймо, щó ми як сім’я зробили за минулий рік для того, аби наша парафія зростала. Скажімо парохові, яку особисту відповідальність у парафії ми готові взяти на себе.
- У парафії.
Подумаймо, якою є система організації волонтерства у парафії і як її можна покращити, щоби парафіяни відчули свою особисту відповідальність за життя парафіяльної спільноти.
- Поза парафією.
Розкажу іншим, за що я відповідаю в парафії і чому саме до неї ходжу (що мені найбільше подобається).
Місійна діяльність Житомирського Протопресвітерства УГКЦ
Житомирське Протопресвітерство УГКЦ територіально охоплює північну частину Житомирської області. До складу Житомирського Протопресвітерства входять: Баранівський, Брусилівський, Ємільчинський, Житомирський, Коростенський, Коростишівський, Лугинський, Малинський, Народицький, Новоград-Волинський, Овруцький, Олевський, Пулинський, Радомишльський, Романівський, Хорошівський, Черняхівський райони Житомирської області.
Житомирське Протопресвітерство УГКЦ має 8 парафій, з яких дві парафії мають храми, два храми перебувають у стані будови. Дві парафії молиться в приміщеннях, пристосованих до богослужіння.
Священники долають понад сотню кілометрів щонеділі, доїжджаючи до двох парафій.
Намірення в часі Декади місійності за Житомирське Протопресвітерство УГКЦ:
- За розвиток парафій Житомирського Протопресвітерства.
- За виділення земельної ділянки для будови храму у Коростишеві, Житомирі, Брусилові.
- За довершення будови храмів у Житомирі та Радомишлі.
- За місійну ревність священників.
- За добродіїв, які допомагають своїми пожертвами для місій у Житомирському Протопресвітерстві.
- За довершення формування парафій у Черняхові, Коростені, Лугинах, Брусилові.
- За розвиток Карітас-Житомир та соціально служіння у парафіях Житомирського Протопресвітерства.