Уманська громада Української Греко-Католицької Церкви повернулась у своє історичне приміщення

25 квітня 2021 року відбулася історична подія в житті громади УГКЦ у місті Умань, що на Черкащині: після довгих років громада Української Греко-Католицької Церкви повернулась у своє історичне приміщення у Василіанському монастирі, який сьогодні знаходиться у власності міста.

Про це но своїй сторінці у соціальній мережі повідомив о. Дмитро Белей, настоятель місцевої парафії УГКЦ. Зокрема він зазначив, що після двохсотлітньої паузи, символічно, у день Входу Господнього у Єрусалим, уманська місцева греко-католицька громада увійшла у свої історичні будівлі, а саме в Уманський Васильянський монастир. «Сьогодні, ласкою Божою ми увійшли в наше приміщення. Це для нас є дуже важлива подія, адже ми розцінюємо це як новий етап життя нашої парафії», – наголосив священник.

Він також додав, що у майбутньому наша Церква докладе усіх зусиль, щоб відновити цю історичну монашу обитель, а передусім каплицю, у якій крізь віки молилися ченці Чину Святого Василія Великого.

За словами о. Дмитра повернутись громаді до свого історичного місця вдалось завдяки дев’ятирічній діяльності відновленої в Умані громади УГКЦ. «На рівні нашої громади, ми розпочали співпрацю зі школами, дошкільним закладом, а також з дитячим притулком та з різними соціальними центрами, такими як Центр розвитку дітей з інвалідністю. На сьогоднішній день ми починаємо пожинати плоди цієї праці. Ми вже добилися певного результату, який привів нас у наші історичні стіни», – наголосив душпастир.

Відтак настоятель парафії запросив усіх охочих відвідати це місце молитви, щоби побачити відновлену каплицю у стінах історичного Васильянського монастиря.

Отець Дмитро також висловив слова вдячності фундатору, жертводавцям, майстрам та всім тим, хто в різний спосіб долучився до проведення ремонтних робіт та створення молитовного затишку у приміщенні монастиря. «Нехай Господь Бог винагородить кожного з Вас та поверне сторицею за Вашу жертвенність! Богу подяка!», – написав священник у соціальній мережі.

Зазначимо, що на молитві Божественною Літургією громада зустрічається кожної неділі о 10:00 год. Вашій увазі подаємо також розклад Богослужінь на Велекодні свята:

Собота, 1 травня

8:00 – Єрусалимська Утреня

17:00 – Вечірня з Літургією Василія Великого

21:30 – Надгробне

22:00 – Пасхальна Утреня

23:00 – Божественна Пасхальна Літургія. Освячення пасхальних кошиків

Неділя, 2 травня

9:00 – Божественна Літургія. Освячення пасхальних кошиків

Адреса парафії: вулиця Небесної Сотні, 31, Умань, Черкаська область, 20301 (Внутрішній дворик Васильянського монастиря, дальній правий кут).

Пресслужба Київської Архиєпархії

З історії:

Минуло 250 років від однієї з багатьох трагедій українського народу – Уманської різні (за новим стилем 21 червня 1768 року), яка була кульмінаційним моментом гайдамацького повстання, яке називають Коліївщиною. Не сумніваюся, що вихвалятимуть великих месників Залізняка, Гонту, величатимуть Значка-Яворського, може знову ганитимуть поляків, «жидів» і уніатів… І певно осторонь залишать сотні, а то й тисячі жертв (точне число тих жертв так і досі ніхто не може вказати – коливається десь від 2 до 30 тисяч).

Ці події стали трагічними для Греко-Католицької Церкви на Правобережжі. Тоді загинуло багато священиків і мирян греко-католиків, пограбовано церкви і монастирі. Серед багатьох знаних і незнаних жертв у ці червневі дні загинули десятеро василіян. Збереглися їхні імена і короткі відомості про них. Це вже не абстрактні імена, як це можна спостерегти в публікаціях про ці події, а конкретні люди… Джерелом для життєписів убитих ченців ЧСВВ послужив Cathalogus Alphabeticus Partum et Fratrum, укладення якого в 1766 році започаткував секретар Провінції Покрови Матері Божої о. Атанасій Пйотровський, ЧСВВ. Рукопис розділений на три частини і зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника – фонд 3, справи 435, 436 і 614. Всі дати у джерелі подані за старим стилем – 10, 11 і 16 червня, а за новим стилем відповідно – 21, 22 і 27 червня.

Мученики убиті в Умані:

Отець Іраклій Костецький, в миру Ілля, син Теодора і Анастасії, народився бл. 1724 р. в Перемишльській землі. Вже по закінченні філософських студій вступив до Василіянського Чину в Почаєві 13 листопада 1748 р., де після року новіціятського випробування склав монашу професію 13 листопада 1749 р. Після професії був один рік професором риторики в Гощі, звідки переведений до Піддубців для виконання обов’язку проповідника. Із Піддубців направлений на навчання богословських наук до Папського Алюмнату у Вільно, де провчився 4 роки і здобув ліценціят із богослов’я. Після повернення до своєї Провінції 1755 р. був висвячений на священика Луцьким єпископом, і направлений до Гощі для навчання риторики і поетики в тамтешній василіянській колегії, був префектом студентів та проповідником в недільні та святкові дні. Потім два роки був місіонарем у Кременці, звідки переведений на настоятельство та виконання місіонерського служіння до Замості, де служив упродовж 6 років і кількох місяців. Після Замостя рік був настоятелем у Теребовлі, звідки в 1766 р. призначений настоятелем і ректором до нової фундації в Умані. Хоча де б він не був настоятелем ніколи не переставав бути місіонарем. Після трьох років ревної праці над проголошенням католицької віри і навчання вірних християн, дня 10 червня 1768 р. віддав своє життя за святе З’єдинення, будучи жорстоко вбитий козаками в Умані під час гайдамацького повстання.

Отець Іван Левицький, в миру Йосиф, син Матвія і Марії, народився 1714 р. на Волині. До Василіянського Чину 7 серпня 1751 р. вступив уже як священик та із закінченими філософськими студіями. Там же, в Почаєві після року новіціяту склав професію 29 серпня 1752 р. По складенні професії направлений до монастиря в Тригорах, потім, як подає Каталог Провінції Покрови Пресвятої Богородиці за 1754 р. отець Іван був настоятелем у монастирі св. Івана Хрестителя в Барі. 27 листопада 1763 р. призначений до Овруча, а 22 липня 1765 р. місіонарем до Шаргородського монастиря, проте вже за місяць часу 27 серпня цього ж року отримав призначення на віце-ректора та місіонаря до запланованої для відкриття наступного року нової фундації в Умані. Вбитий козаками 10 червня 1768 р.

Отець Ілля Маґєревич, в миру Іван, син Андрія і Анни, народився 1731 р. Після завершення студій риторики в Перемишлі, 6 листопада 1754 р. вступив на новіціят до Василіянського Чину в Почаєві, де після випробування допущений до монашої професії, що її він склав 18 квітня 1755 р. Після професії призначений проповідником до Лішнянського монастиря, звідки в серпні того ж року переведений до Лаврова для філософських студій. Після 2-х років філософії висвячений на диякона і в 1759 р. призначений на богословські студії до Добромиля. Того ж року в єпископській резиденції в Страшевичах висвячений на священика Перемишльським владикою Онуфрієм Шумлянським. По закінченні богослов’я в березні 1761 р. призначений на проповідника до Підгорецького монастиря, звідки по трьох роках – 6 жовтня 1763 р. направлений до Замостя знову ж на проповідника. Потім 18 червня 1765 р. – на місіонаря в Шаргород, а згодом місіонарем в монастирі св. Юрія в Білилівці. В дні коли вибухнуло повстання перебував у монастирі в Умані, де 10 червня 1768 р. разом з іншими василіянськими монахами жорстоко вбитий гайдамаками за визнання католицької віри.

Отець Ліберій Очавський, в миру Лука, син Миколи і Марії, народився 1729 р. в Самборі. По закінчені початкових студій т зв. поетики вступив до Василіянського новіціяту в Добромилі дня 20 липня 1748 р., де після року випробування склав монашу професію. По професії рік часу виконував обов’язки прокуратора (економа) в монастирі св. Спаса та три роки в Лаврівському монастирі. В часі перебування у Лаврові, мабуть, був висвячений на диякона, бо в Каталозі за 1754 р. подано, що він – диякон в Лаврові. Потім виконував своє служіння у Верхраті, Бесідах, Любліні, Страклові, Овручі та Тригорах. «Алфавітний каталог отців і братів…» подає, що після Тригірського монастиря був два роки капеланом на латинській парохії в Троянові. Згодом два роки прокуратором в Маньківці, що належала до Уманського монастиря, а 25 вересня 1767 отримав призначення до монастиря в Крилосі для ведення прокураторства у його філії Пітричі, проте скоро знову був в Уманському монастирі на обов’язку церковника і касира. Там же, в Умані був жорстоко вбитий козаками 10 червня 1768 р.

Брат Методій Маєвський. Про нього в «Алфавітному каталозі отців і братів…» сказано лише, що був убитий гайдамаками в Умані 1768 р., а в «Хронологічному покажчику померлих монахів-василіян 1743-1784» вказано, що вбитий він був на день пізніше від решти уманських отців – 11 червня.

Отець Іполит Завадський, народився 1702 р. в Перемишльській землі. До Василіянського Чину вступив у монастир в Завалові 1732 р. після п’яти років студій в Лаврові. Там же був висвячений на священика владикою Єронімом Устрицьким. Потім виконував служіння в різних монастирях: рік проповідником в монастирі св. Юрія у Львові, настоятель в Гранові – 3 роки, в Семенках (Бар на Вінничині) – неповний рік, Коржівці – 3 роки настоятель, 3 роки катехитом в Сатанові і 3 роки на тому ж служінні в Синькові, 3 роки сповідником у Маньківці і 5 місяців сповідником у Шаргороді. Десь між цими служіннями, як подає каталог за 1754 р., о. Іполит був на Волині в монастирі у Четвертні. Півтора року був вікарієм у Гранові, потім рік настоятелем в Лисянці, звідки переведений на пароха і сповідника до Маньківки… В ці трагічні дні початку Коліївщини пробував знайти прихисток від гайдамаків в Уманському монастирі, проте згинув разом із іншими василіянами як офіра за святе З’єдинення. День смерти – 11 червня 1768 р.

За кілька днів подібна доля, яка спіткала уманських отців, не оминула і василіян із обителі св. Миколая в м. Богуслав, що на Київщині. Тут 16 червня 1768 р. загинули від рук гайдамаків-коліїв о. Сикст Гордієвський, о. Венедикт Максієвич, о. Садок Малиновський та о. Йона Козловський.

Отець Сикст Гордієвський, в миру Стефан, син Михаїла і Ксенії, народився 1730 р. в парохії Мосцік. По студіях поетики вступив до Василіянського Чину в Добромилі 25 грудня 1750 р., де після року новіціятської проби склав професію 1 березня 1752 р. Про подальші його служіння відомості відсутні. На час Коліївщини був ігуменом в Богуславі, де й загинув з іншими трьома своїми співбратами 16 червня 1768 р.

Отець Венедикт Максієвич, в миру Василь, син Івана та Євфимії. «Алфавітний каталог отців і братів…» подає лиш, що народився він 1740 р. на Поділлі, хоча в Каталозі за 1754 р. – отець Венедикт Максієвич – в Барі. Попри розходження історичних даних, відомо, що він був одним із василіян, які загинули 16 червня 1768 р. в Богуславі. Був вікарієм монастиря.

Отець Садок Малиновський, в миру Стефан, син Івана і Марії, народився в грудні 1706 р. в селі Гриковіце (чи Гриковичі) Волинського воєводства. До хору і послушництва вступив у Білостоцькому монастирі в місяці липні 1734 р., де після року і шести місяців у лютому 1736 р. склав професію і був залишений до послуг у цьому монастирі. 7 квітня 1739 р. єпископ Луцький Теодозій Рудницький висвятив його на священика. По свяченнях ще 5 років залишався в Білостоці, виконуючи обов’язки захристиянина. В квітні 1744 р. призначений на вікарія до Любарського монастиря, а в травні 1747 р. «до хору» в Загорівський монастир. З березня 1750 р. – в Турупині, звідки по двох роках знову повернувся до Загорова. У вересні 1753 р. переведений до Волсвина, де перебував всього кілька місяців – до грудня, коли отримав нове призначення – на захристиянина до Угорницького монастиря. По двох роках призначений до Погоні, звідки після року – знову до Угорників. В березні 1757 р. призначений до Задарівського монастиря, а в жовтні до Гошева, звідки в листопаді наступного року – до Сваричева. В квітні 1759 р. покинув монастир і Провінцію та виїхав до Києва, де перебував 5 років. Та дякуючи Богу покаявся, повернувся до Провінції, відрікся апостазії і в квітні 1764 р. прибув до Всечесного о. Провінціала до Овруча просити покуту. Після року покути дня 17 липня 1765 р. направлений до Тригірського монастиря «до хору», звідки 3 жовтня 1767 р. – до Богуслава. 16 червня 1768 р. засвідчив сою вірність Католицькій Церкві, будучи жорстоко вбитий гайдамаками в Богуславському монастирі.

Отець Йона Козловський. Про нього відсутня будь-яка інформація в «Алфавітному каталозі отців і братів…», проте є згадка у «Хронологічному покажчику померлих монахів-василіян 1743-1784», де вказано, що він був убитий гайдамаками в Богуславі 16 червня 1768 р. і що виконував він у монастирі уряд сповідника (в іншому місці вказано, що був він прокуратор-економ). У Каталозі на 1754 р. в Улашківцях вписаний диякон Йона Козацький, можливо то і є той самий Козловський.

Джерела: 1. ЛННБ, Фонд 3, Справи 435, 436, 614: Cathalogus Alphabeticus Partum et Fratrum Ordinis Sancti Basilii Magni Provinciae Polonae tituli Protectionis Beatissimae Virginis Mariae… conscriptus secretarium Rev. Patrem Athanasium Piotrovski, Ordinis eiusdem professum, 1.07.1766, Ovruciae,

2. ЦДІАУЛ, Фонд 684, Справа 279: Хронологічний покажчик померлих монахів-василіян 1743-1784, арк. 45-45зв.

3.CathalogusmonasteriorumetpersonarumProvinciaeProtectionisB. V. MariaeOrdinisS. BasiliiMagniAnni 1754, в: Ваврик М., Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—XX ст. Топографічно-статистична розвідка,  Рим 1979, с. 103-124.

о. Єронім Грім, ЧСВВ