Отець Єронім Грім, ЧСВВ: “Про канонізацію св. Йосафата Кунцевича”
Коли, де і ким був канонізований Йосафат Кунцевич?
Блаженний Йосафат Кунцевич, ЧСВВ був канонізований 29 червня 1867 року Папою Пієм ІХ в базиліці святого Петра в Римі.
Які ще святі були проголошені разом із Йосафатом Кунцевичем?
Разом із Йосафатом Кунцевичем було канонізовано інших 24 святих Католицької церкви: Жермана Кузен (1570-1601) мирянка з Франції, Леонард з Порто Мауріціо (1676-1751), італійський францисканець, Марія Франческа від П’яти Ран Ісуса (1715-1791), італійська францисканка терціярка, містичка і стигматичка, Павло від Хреста (1694-1775), засновник Згромадження пасіоністів, Педро Арбуес (1441-1485), іспанський августиніанець, інквізитор і мученик, та 19 мучеників з голландського міста Ґорінхем, замучених 9 липня 1572 року.
Хто займався канонізаційним процесом Йосафата Кунцевича?
Основний масив документальної роботи у справі підготовки канонізації взяли на себе монахи василіяни з грецької архимандрії в Ґроттаферраті, а зокрема настоятель о. Нікола Контієрі. Разом із Контієрі 6 лютого 1864 р. генеральним постулятором був номінований також о. Михайло Домбровський колишній протоігумен Холмської василіянської провінції в Польщі, який 1847 р. прибув до Рима і відтоді виконував уряд прокуратора справ Греко-Католицької Церкви при Апостольському Престолі. В 1865 р. до них долучився третій генеральний постулятор єпископ Йосиф Сембратович з Галичини, який тоді також був призначений святителем питомців східного обряду в Римі. Нікола Контієрі зібрав усі потрібні документи і на основі напрацювань видав книгу про святого (Vita di s. Giosafat: Arcivescovo e martire ruteno dell’Ordine di S. Basilio il Grande con Appendice, Roma, Tipografia della S. Congregazione de Propaganda Fide, 1867, 405+44 p.). Михайло Домбровський подбав, аби з містечка Біла Підляська, де переховувалися мощі Йосафата, до Рима була передана їх частина – чверть ліктьової кістки правої руки, та займався збором коштів у Краківському князівстві, Західній Галичині і Познанському князівстві. Преосвященний Йосиф Сембратович, представник Митрополита Спиридона Литвиновича, «гарячого прихильника справи канонізації блаженного Йосафата», займався збором коштів у Східній Галичині. З метою збору фондів, у різних місцевостях були іменовані постулятори, які приймали пожертви на справу каноназіції і передавали їх головним постуляторам. Зібрані кошти були призначені на виготовлення канонізаційних образів, прикрас, видання книжок і на саму урочистість канонізації.
Хто з Галичини брав участь у торжествах канонізації св. Йосафата?
З Галичини на канонізацію Йосафата Кунцевича прибула делегація русинів у складі 21 особи, на чолі з митрополитом Сильвестром Литвиновичем і єпископом Йосифом Сембратовичем.
Чи галицькі василіяни брали участь у канонізації св. Йосафата?
На пораду митрополита Литвиновича в канонізації взяли участь двоє василіян: протоігумен о. Модест Мацієвський та консультор Чину й ігумен львівського монастиря о. Климентій Сарницький. Був запрошений ще й третій василіянин, консультор о. Еміліян Коссак ігумен в Крехові, але в останній момент відмовився, зіславшись на хворобу. Отець протоігумен Модест Мацієвський зробив досить детальний опис подорожі української делегації на торжество канонізації св. Йосафта і помістив його на сторінках хроніки львівського монастиря записавши його під таким заголовком: «Короткій описъ путешествія галицкихъ русинӧвъ въ Римъ на канонызацїю Блаженного Іосафата Кунцевича въ року 1867». Із хроніки довідуємося, що василіяни вирушили залізницею зі Львова на Відень 18 червня, де була призначена зустріч із іншими галицькими священиками і митрополитом. Після відвідин апостольського нунція у Відні архиєпископа Маріано Фелчінеллі Антоніаччі, отримання перепусток і благословення, 21 червня делегація відправилася до Рима, куди прибули 24 червня зранку. Частина галицьких священиків (16 осіб) проживала у папській палаті біля базиліки Марія Маджоре, а митрополит і решта – по вулиці Корсо. Дуже коротко згадує Мацієвський про саму канонізацію – лише що було дуже багато пишних церемоній, а також про непорозуміння, яке склалося між галицькими священиками і ґроттаферратськими монахами через те хто має нести лампади перед хоругвою зі зображенням святого Йосафата: чи русини, його земляки, а чи ченці з Ґроттаферрати, які найбільше потрудилися у справі канонізації (ЛННБ, ф. 3: Бібліотека та Центральний архів монастирів оо. василіян у Львові, спр. 114: Хроніка монастиря св. Онуфрія у Львові (1867-1874), арк. 1-5).
Які ще святкування відбулися з нагоди канонізації св. Йосафата?
13 липня величне святкування з літургією в грецько-руському обряді відбулося в церкві св. Атаназія, що при грецькій колегії в Римі. Службу очолював митрополит Спиридон Литвинович у співслужінні єпископів Йосифа Сембратовича і Рафаїла Попова, апостольського адміністратора в Болгарії, чотирнадцяти священиків і двох дияконів.
Невдовзі після канонізації св. Йосафата подібні святкування відбулися у Львові в соборі св. Юра за участі віденського нунція і єпископату й духовенства усіх трьох обрядів у Галичині.
Джерело: ФБ
