«Християнство в наш час має стати християнством притч. І наше життя також має стати притчею. Наші військові стають притчами для нас», – о. д-р. Віталій Храбатин до молоді Київської Архиєпархії
28 квітня 2024 року, у Квітну неділю в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового УГКЦ, для молоді Київської Архиєпархії була проведена зустрілася на тему: «Молитва як надія» з отцем д-р. Віталієм Храбатином.
«Квітна неділя є днем у році, коли Мати Церква звертає особливу увагу на молодь, яка як і в часах Ісуса Христа, так і сьогодні, з надією дивиться у майбутнє. Молодь, яка як і тоді, так і сьогодні, бачить світле майбутнє, а що найважливіше бачить в Ісусі, який смиренно, на осляті, в’їжджає до Єрусалиму свого Господа і Спасителя», – зазначає Комісія у справах молоді Київської Архиєпархії УГКЦ.
«Зустріч посіяла багато думок, що стали зерном для майбутнього плоду. І ми також вирішили поділитися із вами кількома тезами зі зустрічі, щоби ви могли записати їх до власної колиски життєвої мудрості», – діляться організатори зустрічі.
- Якщо ви переконані, що ця справа є добра, то ви готові за неї страждати;
- Християнство в наш час має стати християнством притч. І наше життя також має стати притчею. Наші військові стають притчами для нас.
- Зло, зазвичай, атакує тоді, коли є ніч, коли ми спимо і набираємося сил. Ворог також атакує саме в цей час;
- Це ми ділимо життя на «до» і «після». Ми кажемо, що побачимо Ісуса після смерті. Але якщо ми не бачимо Ісуса тут, то ми не побачимо Ісуса там.
- Перестаньте дивитися на життя поділене: то моє життя особисте, то університетське тощо. Це одне життя, в якому я маю мати місце для Бога, рідних, навчання тощо;
- Ми не маємо часу на стосунки, але час на застосунки ми маємо, і то багато;
- Зберігати Господа у своєму серці – це бути в молитві;
- Ми сповідаємося, тому що почуваємося вже втомленими: самими собою, тим, що зробили та не вдалося, але всередині жива надія каже, що я можу стати кращим;
- Ісус дуже любить говорити дієслова;
- Святіть Христа у вашому серці: любіть його, почитайте, майте його щодня у своєму серці;
- Ми часто живемо в порівнянні, але той, до кого ми маємо рівнятися – це Господь;
- Спробуйте розповідати про надію, яку носите в серці;
- Моліться, щоби Бог не забрав, а вивів з тієї темниці, та для цього простягніть йому свою руку;
- Розкажи не як ти віруєш, а як довіряєш;
- Найбільший біль, який може бути в Бога, і людини також, це коли Він робить багато, але ми все одно не довіряємо Йому;
- «Майте відвагу!».
За матеріалами: Комісії у справах молоді.
