До Києва завітав монаший театр « В каптурах»
В неділю, 20 січня, у колонному залі КМДА (вул. Хрещатик 36, м. Київ) відбулась вистава «Різдвяна лихоманка», з якою до столиці завітав монаший театр « В каптурах», що функціонує при Василіянському інституті філософсько-богословських студій ім. Йосифа Велямина Рутського.
Всі попередні постановки театру( «А ти впевнений», «Містерія Надії», «Оскар і рожева пані», «Драбина Якова», «Різдво родини Куп’єлло», «Крізь сон») присвячені проблемам та викликам сучасного суспільства. Вистава з провокативною назвою «Різдвяна лихоманка» не стала винятком у актуальності розкриття та переосмислення проблем нашого сьогодення.
«Різдвяна лихоманка» є інсценізацією твору о. Корнилія Яремака, режисованою Дмитром Бартковим. За зразком театру Шекспірівських часів усі ролі театру «В каптурах» виконують чоловіки. Філософія презентованої вистави – знайти Христа, показати, що за святкуванням Різдва Христового є глибший сенс. «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого», «Милосердя хочу, а не жертви» -такими є місійні меседжі вистави.
У сюжеті маємо розповідь про одну сім’ю, яка готується до Святої вечері. На їх прикладі показано, що часто святкування обмежується чисто зовнішнім виявом, де втрачається головне- Христос і ближній. Замість підготовки до Святвечора кожен займається своїми справами: хто – приготуванням наїдків, хто – чаркуванням, хто -просиджуванням біля комп’ютера. Люди забувають, що вони є однією сім’єю. Винятком не став і священник, який також забуває про свої основні душпастирські обов’язки, які на нього поклав Ісус Христос.
За традиційними нашаруваннями та релігійними постулатами, герої не помічають конкретної людини, яка потребує допомоги. Актори влучно показують, як в суєті цієї підготовчої «лихоманки» можна занедбати найголовніше – заповідь любові до ближнього. Проходячи по трьох трагікомічних колах, герої змінюються, шукаючи у втраченій сучасності сліди Бога. І вже в останній сцені родина зустрічає Різдво іншою, кращою, без отих пустих і зайвих «бла-бла-бла», яких так багато в нашому житті.
Вистава підштовхує до переосмислення проблем нашого суспільства та залишає сильні враження. Мабуть, кожен присутній на спектаклі задумався, а де ж я у цій передріздвяній «лихоманці»? Було і смішно і гірко…все як у житті.
На завершення заходу , отець-ігумен Київського монастиря Роман (Шуп’яний) ЧСВВ, подякував братам-монахам на чолі з віце-ректором Єронімом Громом, за те, що завітали до столиці, за чудову сучасну виставу, актуальну не тільки в передріздвяний час. Подякував ігумен і всім тим, хто спричинився до створення вистави, і парафіянам, і усім, хто завітав на цей захід.
У такому гарному ейфорійному настрої зазвучала спільна колоритна коляда та віншування братів. З нетерпінням чекаємо на нові зустрічі та нові вистави.
Джерело: ЧСВВ
