Знаємо, що святкуємо? Неділя про Самарянку
З проповіді Блаженнішого Святослава, Отця та Глави УГКЦ.
Починаючи з цього тижня, Літургія Церкви готує нас до свята Пресвятої Тройці, до свята Зіслання Святого Духа, бо вже перейшла половина часу між Воскресінням Ісуса Христа і моментом Зшестя Духа Святого на апостолів.
Дуже часто для того, щоб пояснити людям, хто такий Дух Святий, ким є Пресвята Трійця – Єдиний Бог в трьох особах — святі отці говорили так: «Дух Святий є живою водою». Ми знаємо, що як немає води, то все вмирає, а як приходить чиста, всеоживляюча вода — все зеленіє і набирає повноти життя. І ось, Дух Святий, третя особа Пресвятої Трійці, знаходиться в Отці, як в джерелі, а в Ісусі Христі – як у криниці, подається кожному з нас, як жива вода. Святий апостол Павло у 1 Кор. 12, 13 говорить так: «Усі бо ми христилися в одному Дусі … і всі ми були напоєні одним лише Духом».
У сьогоднішньому Євангелії ми чуємо дуже цікаву і глибоку розмову між Ісусом Христом і жінкою-самарянкою. Ця розмова відбувається за містом біля криниці. Як цікаво: Ісус Христос, справжня криниця, яка має у собі джерело живої води, приходить, сідає біля цієї криниці Якова і чекає на спраглу людину. Ця жінка-самарянка виходить з того міста і є уособленням кожної людини, яка є спраглою Бога. Розмова відбувається якраз опівдні, коли сонце стоїть в зеніті, коли людина почувається спраглою. І ось Христос сам прийшов до спраглої людини і робить перший крок назустріч їй.
Ісус перший скеровує своє слово до жінки і каже їй: «Жінко, дай мені напитись!» Ця фраза є набагато глибшою за своїм змістом, ніж нам здається. Разом їсти і пити означає в Святому Письмі не лише втамовувати якісь тілесні потреби, а означає входити у внутрішній світ того, з ким споживаєш і п’єш. Ось тому подальшою темою розмови є особисте, приватне життя цієї жінки. Христос своїм запитанням починає входити у її внутрішній світ, у її особисту життєву ситуацію. Ми скажемо: «Він починає в її серці копати нову криницю, в яку хоче покласти ту воду життя, яку носить в собі». Він просячи в неї води, насправді дає їй живу воду.
Сьогодні Христос дає нам гарну відповідь на прикладі цієї жінки-самарянки. Вона була така вражена цією зустріччю з Христом, що лишила свій глечик і понесла людям живу воду, воду Духа Святого, вже не в глечику, а у своєму серці. І напоїла ціле місто і всі люди прийшли, щоб побачити те джерело. А вкінці кажуть, що тепер вже віруємо не через твоє слово, жінко, а тому, що самі чули і знаємо, що Він є справді Спаситель світу, Христос. Отож, бути віруючим означає ділитися вірою, ділитися тою живою водою, яка тече з нашого з вами нутра.Тому нашим з вами завданням є напоїти спраглих тою живою водою.
Нехай той Христос воскреслий, Який сьогодні є тут між нами, Який намагається викопати криницю живої води у серці кожного з нас, сповнить усі ваші спраги, потреби і бажання, бо лише Він є той, у кого ми можемо сповнити свою спрагу за Богом. Нехай те очікування Духа Святого для кожного з нас буде часом очікування повноти зустрічі тої живої води, яка подається нам у Христовій Церкві. Христос воскрес!
Джерело: Католицький Оглядач
