Владика Йосиф Мілян очолив щорічну прощу Київської Архиєпархії до Тараса на Чернечу гору в Каневі
«Ми сьогодні тут у Каневі, бо хочемо свободи, хочемо волі. Ми сьогодні тут, бо хочемо скласти дяку усім синам України, які поклали своє життя за нашу волю, за нашу свободу. Сьогодні ми прийшли на могилу до батька, щоби подякувати йому – вільнодумному синові рабів. Синові, який мовив: «Поставлю слово! Возвеличу цих рабів німих»! Попри те, що його життя було надто коротке – 47 літ, він зумів збудити і сьогодні у нас прагнення до свободи», – про це 11 березня 2023 року, говорив Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської Архиєпархії, звертаючись до паломників, які прибули до могили Тараса Шевченка в Каневі.
Разом з Владикою Йосифом до могили Тараса Шевченка прибули; Владика Андрій Хім’як, Єпископ-помічник Київської Архиєпархії, а також священники та вірні з Черкащини, Чернігівщини, Київщини, Житомирщини та Вінниччини.
Паломництво розпочали Архиєрейською Божественною Літургією, яку у «Козацькій церкві» на Чернечій Горі очолив Владика Йосиф Мілян, Протосинкел Київської Архиєпархії.
У своєму слові до присутніх Владика Йосиф наголосив: «Свобода, воля, визволення – так багато епітетів у цих словах. Так багато вкладено для тих, хто народився вільним, хто бажає бути вільним. Нам українцям так дорого коштує ця свобода та воля. Ми готові терпіти холод, ми готові пережити темноту, ми готові на будь-які обмеження, лиш би нам не відібрали свободу, аби ми жили як вільний народ. Справді, воля – це не дарунок пана, це не дарунок імперії, це не дарунок «власті імущих». Воля походить природно від Творця, від Бога. І ми людство, ми люди втратили цю свободу через те, що гріх запанував над нами, гріх відібрав нам цю волю. Ми стали невільниками гріха, ми стали невільниками того, що не можемо звільнитися від тих прикрощів людських, які нас поневолюють», – наголосив Архиєрей.
Відтак Владика Йосиф зауважив, що сьогодні, в поминальну суботу знову чуємо про глибинну свободу, про звільнення Богом людини та про жертву, яку Господь кладе за нашу свободу. «Христос своїм словом та життям показав нам дорогу до осягнення свободи, до її відновлення. Христос мовив до апостолів: «Нову заповідь, даю вам, щоб ви любили одне одного». Ось зброя не тільки до нашої єдності. В цих словах захована наша воля та наша свобода. Тому так важливо перейнятися Словом Божим. Словом, Яке сталося Тілом, замешкало між нами, принесло себе у жертву. Христос розп’ятий був і воскрес задля нашого спасення, задля нашої свободи на цілу вічність».
Продовжуючи слово проповідник зазначив, що українці дуже багато років терплять часи неволі. «Хоч і наші серця є вільними та свобідними в душі, ми однак, змагаємося та боремося за свободу. Вчора на Аскольдовій могилі поклали у землю ще одну жертву за нашу волю і свободу – 27-річного Дмитра з позивним – «Да Вінчі» – безстрашного молодого юнака, який ще при житті дістав золоту зірку Героя України, був народним героєм! А скільки таких «Дмитрів» сьогодні покладено в сиру українську землю? І все це задля нашої волі, задля нашої свободи. Дивуєшся звідки такий запал так безстрашно боронити нашу волю, адже ідеологічно від часу, коли ми проголосили незалежність ніхто ідеологічно не працював. Десь не хотіли, не розуміли, не знали, не було коштів… Оправдань дуже багато, але, мабуть, щось це спричинило. Оця туга за свободою, котру заклав у кожне серце українця Господь Бог. Ця благодатна волога крові українських патріотів за народ, націю, державу і Церкву, стала благодатною вологою, де сьогодні проросли нові покоління патріотів та відважних синів України».
Відтак Владика Йосиф процитував вірш Тарас Григоровича Шевченка:
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
«Вся його поезія – це біль серця чоловіка за втраченою свободою і волею свого рідного народу. Вся його молитва, «Борітеся, поборете, вам Бог помагає»! Вся його поезія просякнута вірою в те, що нам засіяє сонце свободи і сонце волі. Тільки якби ми перейнялися словом, зокрема словом Божим, на якому Шевченко базував усю свою біль, усю свою поезію. У кожному поетичному творові є біль, є туга, є наказ, є заклик нас усіх до свободи», – наголосив Єпископ.
Відтак Архиєрей зазначив, що сьогодні у цьому відновленому козацькому храмі молимося за усіх тих, хто поклав своє життя за нашу свободу. Щоб ми її як казав Шевченко «не проспали», щоб ворог нас не збудив сплячими, заспаних та окрадених. «Сьогодні молимося за батька свободи! За того, хто увесь час у своїх поетичних рядках будить нас до змагання за свободу. І ми це зробимо, ми діждемось тої волі, про яку казав поет».
Владика додав, що фундаментом свободи, прагнення і боротьби є шанування Слова Божого, котре визволяє. Бога, Який не розчаровує, Бога, Який додає нам сили і відваги бути мужніми у боротьбі. У боротьбі найперше за свободу власного, поневолення гріхом, за визволення з пут гріха, за те, щоби нарешті «вражою, злою, кров’ю», ми могли за заповітом Шевченка, волю окропити.
Завершуючи слово Протосинкел Київський наголосив: «Нехай Бог прийме нашу молитву за всіх невинно убієнних, за всі жертви нашого народу і нації, які принесли себе за те, щоб народ мій був, що народ мій є, народ мій буде! І ніхто не знищить мій народ, якщо у серці буде горіти вогонь Божий, вогонь віри, вогонь любові. Ця зброя, про яку казав Христос: «Нову заповідь, даю вам, щоб ви любили, любили один одного». Спробуймо ще і ще раз стартувати в любові Бога і в любові взаємній, щоби перемогти гріх і всякого поневолювача для нашої з вами свободи. Для кращої прослави Господнього ім’я, для того, щоби ми діждали почути голос Сина Божого колись, коли перейдемо поріг потойбічного світу, ожили у щасливій вічності з Богом».
Відтак, по завершенні Літургії відбулася урочиста хода до могили Шевченка на Тарасовій горі. На місці поховання видатного сина України було звершено Чин Панахиди та відбулася церемонія покладення квітів. Опісля усі присутні мали нагоду відвідати Шевченківський Національний Заповідник «Тарасова Гора».
