Вітальне слово Владики Йосифа Міляна на Міжнародній науково-практичній конференції «Українська мова у світі»
Вітальне слово Владики Йосифа Міляна на Міжнародній науково-практичній конференції «Українська мова у світі» в Національному університеті «Львівська політехніка» 9 листопада 2016 р.
Вельмишановні Пані і Панове організатори та учасники конференції!
Слава Ісусу Христу!
Вступ
“І сказав Бог…” (Бут.1) – такими словами розпочинається біблійний опис кожного дня творіння, чим підкреслюється, що усе суще починається зі слова. Зі слова починається творіння світу, зі слова починаються міжлюдські відносини, зі слова починається сім’я, зі слова починається дружба, зі слова починається нація, але зі слова також починається й конфлікт, війна, розбрат. На перших сторінках Біблії описано, що Бог творить світ словом, словом Він благословляє людину, словом її наставляє на шляху до її щастя; але й диявол спокушав людину словом.
Євангелист Іван розпочав написання свого Євангелія промовистою фразою “На початку було Слово…” (Ів.1.1). Роздумуючи над сутністю релігії та містичного зв’язку людини і Бога, очевидним видається факт: все, що ми знаємо про Бога – це Його слово. Першим джерелом наших знань про Бога є сотворений світ, тобто матеріалізація творчого Божого слова. Плодом спілкування Бога і людини є Біблія, тобто записане Боже слово. І врешті, найвище і абсолютне одкровення Бога людству відбулося в особі Господа Ісуса, якого Євангелист Іван та традиція Церкви називають Божим Словом (Лоґосом).
І. Цивілізація – реалізація слова
Вся історія людства – це реалізація промовленого чи написаного слова. На яку б царину життя ми не поглянули, в глибині кожного соціально-історичного феномену лежить слово.
Візьмім, наприклад, Економіку; в основі всіх сучасних економічних процесів лежать трактати А́дама Сміта (1776) та Томаса Кейнсі (1931); чи Соціально-політичні концепції, як демократичні, так і тоталітарні: комунізм чи фашизм, всі вони формувались у кабінетах Карла Маркса і Фрідріха Енгельса, аж поки не стали запроваджуватись у життя.
З цих прикладів бачимо, що мова є визначальним фактором наукового пізнання, світоглядних уявлень, соціально-політичних ідеологій тощо. Втім, найяскравіше творча роль мови виражається у формуванні нації та держави. На основі історичного досвіду людства, ми можемо стверджувати: яка мова, така й держава. Приклад сучасної Європи чітко показує, що стабільною державність є тільки тоді, коли вона основується на мовному принципі. Європа знала чимало багатомовних імперій: Австро-Угорщина, Німецька імперія, Річ Посполита, Імперія французів епохи Наполеона І Бонапарта, Радянський Союз, Югославія, Чехословаччина та інші. Всі вони розпалися. Сьогодні в Європі майже не залишилося країн, які би об’єднували носіїв різних мов. А ті, в яких співіснують різні мови, вимушені інвестувати колосальні зусилля у збереження власної територіальної цілісності. Прикладом цього є Бельгія й Іспанія, а особливо Україна, якій доводиться платити кров’ю за збереження цілісності в умовах двомовності.
З іншого боку, єдність мови є наймогутнішим чинником формування країни. Пригадаймо, принаймні, Італію: у 1861 році король Вікто́р-Еммануїл ІІ Савойської династії зумів об’єднати Італію тільки тому, що всі мешканці Апеннінського півострова від Венеції до Сицилії і від Сардинії до Таранто розмовляють італійською. Через десятиліття після об’єднання Італії, тобто у 1871 році, в Німеччині старання Отто фон Бісмарка призвели до об’єднання країни, яка століттями була розділена на десятки князівств, графств і маркграфств. Це стало можливим тому, що всі німці розмовляють німецькою. В рік об’єднання Італії, тобто у 1861 році, розпочалась Громадянська війна у США, результатом якої стало об’єднання країни у 1865 році. І знову, основою об’єднання стала спільна для американців англійська мова. Натомість сусідня Канада, хоч і зуміла на півтори століття законсервувати мовну проблему, не оминула труднощів співжиття в межах однієї країни англомовного Онтаріо і франкомовного Квебеку. Приклад України тут також дуже промовистий: українці впродовж століть жили в різних країнах, розділених спершу Дніпром, а згодом Збручем, проте вони обабіч демаркаційних рік завжди пам’ятали, що належать до одного народу, бо говорили однією мовою. Врешті Україна об’єдналась. В цьому контексті Митрополит Андрей Шептицький у відомому творі “Як будувати рідну хату” наголошував: “Всі, що по-українськи говорять або, що вважають українську мову за рідну, будуть складати український народ”.
ІІ. Мова любові
Спільна мова – це основна передумова взаєморозуміння. Однак ми неодноразово стаємо свідками ситуації, коли люди, спілкуючись однією мовою, не розуміють одні одних. В такому випадку йдеться не тільки про співвідношення герменевтичних кіл, а передовсім про відмінність духовних світів двох людей. Близькі люди здатні розуміти одне одного без слів, але не без мови. Якщо між двома людьми існує сильний зв’язок любові, вони відчувають одне одного, співпереживають і проникають у духовний світ іншої людини. Мовлення без слів – це мова духа, яка уможливлюється виключно любов’ю. В Євангелії зустрічаються численні розповіді про те, що Христос знав про проблеми і потреби людей, нічого не запитуючи їх. Схожі випадки описані в житіях багатьох святих. Такі ситуації не повинні викликати подиву, адже ж серце, яке палає любов’ю, і справді спроможне проникати у внутрішній світ іншої людини, як батьки розуміють дітей без слів.
Христос проповідував Царство Боже, яке абсолютно відмінне від будь-яких відомих нам політичних утворень. Воно ґрунтується не на силі та страху, а на любові. Господь прагне, щоби міжлюдські відносини основувались на любові. Якщо ми зуміємо досягти ідеальної мови, тобто мови, яка акустичними і графічними засобами виражатиме щирі прагнення серця, а серце сповнюватиметься любов’ю, тоді наш світ преобразиться. Мова серця зробить сім’ї щасливими, нації благородними, держави міцними. Українці, які зуміли зберегти рідну мову впродовж багатьох поколінь перебування в діаспорі, зробили це тому, що люблять рідний край, народ і культуру. Сьогодні нагальна потреба забезпечення національної безпеки України тісно пов’язана з популяризацією української мови. Жодними силовими засобами чи матеріальними стимулами неможливо змусити людей спілкуватися і думати українською мовою. Цього можна досягти виключно засобами плекання мови серця, любові до Батьківщини і прабатьківських традицій.
Висновки
Шановні учасники конференції! Усіх нас зібрала в цьому академічному просторі любов до рідної мови; однак не тільки для того, щоби засвідчити важливість для нас рідної мови, а для того, щоби об’єднати свої зусилля для популяризації української мови і культури. Для мене надзвичайно важливо перебувати в цьому інтелектуальному товаристві, оскільки саме від Ваших зусиль і старань залежить завтрашня доля української мови, культури і державності. У Ваших серцях палає щира любов до рідної мови. Молю Бога, щоби результатом цієї конференції стало знайдення добрих і якісних шляхів поширення мови серця в усьому українському народі. Заохочую Вас до багатогранного вивчення феномену мови, враховуючи її невербальний рівень.
Нехай Всемилостивий Господь допоможе нам, українцям, зберегти той Його безцінний дар, який робить нас українцями, і передати його наступним поколінням, як і наші попередники зберегли його для нас!
