В день пам’яті Великомученика Пантелеймона, в’язнів Київського слідчого ізолятора відвідав капелан
У неділю 9 серпня 2015 року, в день пам’яті Великомученика Пантелеймона, в’язні, які знаходяться на лікуванні у медчастині Київського слідчого ізолятора і в міжобласній лікарні на території Бучанської ВК-85, почули з уст капелана проповідь про життя святого.
«З найдавніших часів святий Пантелеймон вважається покровителем лікарів, недужих, страждаючих, опікуном ув’язнених. Благання Святого, звернені до Бога у молитовному предстоянні за болящих, і сьогодні приносять хворим полегшення, зціляють від фізичних і духовних недуг,» – розповів в’язням о. Костянтин Пантелей.
Капелан розповів: «Святий Пантелеймон жив за часів правління імператора Максиміана, в ІІІ столітті, у місті Нікомидії, у провінції Віфінія. Відомо, що батько його по імені Євсторгій був знатною людиною язичницької віри, а мати його Еввула сповідувала християнство. Ім’я Пантелеон, «в усьому лев» (грець.), було дане батьками від народження. Пізніше, коли проявив він у повноті свої цілительські й духовні дари, люди стали називати його Пантелеймон, тобто «всемилостивий». Земне життя св. Пантелеймона було короткочасним, він прийняв мученицьку смерть, будучи ще зовсім юним. Тому на іконах він і зображується як юнак. Охрестився він під впливом проповіді священномученика Єрмолая. За лікування не брав гроші.
Через заздрощі лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує християнських в’язнів. Максиміан благав святого спростувати донос і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Запеклий Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а святого Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Наскільки сильний вплив справив він на сучасників, що залишився у вічній пам’яті, як істинний християнин, який дав велике свідчення віри аж до смерті, але не відмовився від своєї віри.
Святий здобув особливу божественну благодать виліковувати недуги силою молитви. Ім’я «Всемилостивий», і життя, і служіння святого вказує нам на самого Христа. Від Господа для нас грішних сяє надія, що Божа любов має таку велику силу, що здатна переображувати у світлі душу, зранену гріхами».
В’язні з великою вдячністю сприйняли слово проповіді, яке повертає сили і підбадьорює змагатися за життя. Не лише у сенсі тілесного одужання, але, найперше, духовного.
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
