Утреня молитва понеділок

Утреня

Тропар

(г. 8): Ось Жених приходить опівночі,* і блажен раб, якого він знайде невсипущим;* недостойний же той, що його застане лінивим.* Гляди, отже, душе моя, снові не піддавайся,* щоб не віддано тебе смерті, ані поза царством не зачинено,* але схаменись і заклич:* Свят, свят, свят єси, Боже!* Богородиці ради помилуй нас.

Сідальні

(г. 1, под.: Воїни, які стерегли): Сьогоднішній день, мов світло спасенне,* появляє над світом святі страждання Господні.* Оце з любови спішить Христос на страсті.* Той, що держить у руці все, приймає розп’яття на дереві,* щоб спасти людство.

(г. 1): Невидимий Судде! Як це ти з’явився в тілі* та йдеш прийняти засуд від беззаконних людей,* щоб відкликати своїм стражданням наше осудження?* Тож, оспівуючи твою славу, однодушно приносимо твоїй, Слове,* могутності хвалу і велич.

(г. 8): Сьогоднішній день освітлює початок Господніх страждань.* Прийдіть, отже, празниколюбці,* ідімо їм назустріч з піснями.* Ось Творець приходить прийняти хрест, допит і рани;* він, суджений Пилатом, приймає від слуги ще й удар по голові.* Все терпить, щоб спасти людину.* Тому кличемо: Чоловіколюбче, Христе Боже,* даруй прощення гріхів тим,* що з вірою поклоняються пречистим твоїм страстям.

Стихири на стиховні

(г. 5): Мати синів Заведея,* неспроможна збагнути несказанне таїнство твого задуму,* просила тебе, Господи,* щоб дітям її дати славу минущого царства.* Та замість цього ти прирік своїм друзям,* що питимуть чашу смерти, яку ти заповів,* що раніш від них сам вип’єш її на очищення гріхів.* Тим-то і ми кличемо до тебе!* Спасіння душ наших, – слава тобі!

Господи, ти навчав своїх учнів* бажати того, що найпіднесліше,* і казав їм: Не уподібняйтеся до поган,* щоб панувати над меншими;* – таке не личить моїм учням,* бо я добровільно став убогим.* Перший між вами хай буде слугою,* а той, хто при владі, хай буде як підвладний,* і найвизначніший – як останній;* бо і я прийшов послужити збіднілому Адамові* і власну душу дати на викуп за багатьох,* що мене прославляють.

(г. 8): Лякаймося, браття,* прокляття всохлої смоковниці за безплідність* і принесім достойні плоди покаяння Христові,* що подає нам велику милість.

Слава і нині: Другу Єву – єгиптянку знайшов змій,* і облесними словами старався привести Йосифа до упадку.* Але він, утікаючи від гріха, залишив свою одежу;* і, як перша людина перед непослухом,* не стидався своєї наготи.* Його молитвами, Христе, помилуй нас.

Біблійне читання на Утрені

Євангеліє – Мт. 21:18-43

Того часу, вертаючись, Ісус зголоднів. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?” Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.” А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?” Ісус у відповідь сказав їм: Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо; З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.” Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це. Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями? Лютих люто вигубить , – відповіли йому, – а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.” Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших. Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.