Утреня молитва Великий четвер

Утреня

Тропар

(г. 8): Коли славні учні* обмиванням ніг на вечері просвіщалися,* тоді Юда нечестивий, на грошолюбство хворіючи, отуманився,* і беззаконним суддям тебе, праведного Суддю, продав.* Дивись, скарбів любителю,* на того, що ради них повісився.* Тікай від душевної ненаситности, що на Учителя так наважилась.* Милостивий до всіх, Господи, – слава тобі!

Стихири на стиховні

(г. 8): Сьогодні зібралася проти Христа рада нечестивих* і врадила лукаве, щоб, його невинного передати на смерть.* Сьогодні Юда затягає собі срібну мотузку* і позбавляє себе життя – земного і небесного.* Сьогодні Каяфа проти волі пророкує:* Ліпше воно, каже, щоб один умер за народ.* Бо це Христос прийшов страждати за наші гріхи,* щоб визволити нас з ворожої неволі,* як добрий і чоловіколюбець.

Сьогодні Юда закриває в собі вид піклувальника вбогими* і явно відкриває образ лихваря.* Він не журиться вже про бідних* і не миро, що його принесла грішниця, продає,* але Небесне Миро, а за нього одержує срібняки.* Іде до юдеїв і каже беззаконним:* Що дасте мені, щоб я видав вам його?* Дешеву пропонує він ціну, щоб згодилися покупці.* Неоціненного продати хоче, не торгуючись за ціну, як раба- втікача продає;* це бо звичай злодіїв знецінювати дорогоцінності.* Нині ж учень Святе кинув псам:* безумне грошолюбство наповнило його люттю до свого Владики.* Утікаймо від його спокуси, взиваючи:* Довготерпеливий Господи, – слава тобі.

Норов твій, беззаконний Юдо, наповняється лукавства!* Хворіючи на грошолюбство,* стягнув ти на себе ненависть усіх людей.* Якщо ти любив багатство, чому ж прийшов ти до того, хто навчає убогости?* Якщо й любив ти його, чому ж продав ти Неоціненного і передав його на смерть?* Вжахнися, сонце, застогни, земле, і, дрижачи, заклич:* Милосердний Господи, – слава тобі!

Нехай ніхто з вас, вірні, не буде невтаємничений у Владичну Вечерю;* нехай же ніхто, як Юда, не приступає облудно до Трапези.* Він бо, взявши шматок, від Хліба відвернувся;* виглядом він наче учень, а насправді – вбивця;* він радів з юдеями, як перебував з апостолами;* ненавидячи, цілував, а цілуючи, продавав Бога і Спаса душ наших,* що викупив нас від прокляття.

Слава і нині (г. 5): Відкриваючи таємницю своїм учням,* навчав ти їх, кажучи: О друзі, глядіть, щоб ніякий страх не розлучив вас від мене.* Якщо і страждатиму, то за світ, не сумнівайтеся бо в мені:* не прийшов я, щоб мені служили,* але жити й покласти душу мою за спасіння світу.* Коли ви друзі мої, мене наслідуйте:* хто хоче бути першим, хай буде останнім,* володар хай стане слугою.* Залишайтеся при мені і плід принесете.* Я бо – лоза життєдайна.

Біблійне читання на Утрені

Євангеліє – Лк. 22:1-39

Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха. І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу. Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох, і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати. Зраділи ті й згодилися дати йому гроші. І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу. Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, – сказав, – та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили. Вони його спитали: Де хочеш, щоб ми приготували?” Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху? І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте. Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху. І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. І він до них промовив: Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.” І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою, бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.” І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.” Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається. Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.” І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити. Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить. Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах, і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій, щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля. О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів. Господи , – сказав Петро до нього, – з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.” А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.” Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?” “Нічого”, – відповіли. Він же до них промовив: “А тепер – хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, – бо те, що стосується до мене, кінця доходить.” Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!” Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.