У парафіях Київської Архиєпархії Різдвяні свята проходили разом з вертепом спільноти «Подружні зустрічі»
«Це Різдво було, очевидно, і для всіх українців, і для нашої спільноти було особливим… Наш осередок у Києві не планував вертепування, розуміючи ситуацію навколо… Проте вирішальною була наша зустріч 22 грудня в Патріаршому Соборі з Владикою Йосифом Міляном. Він напівстрого, напівдружньо спитав нас: як це Різдво без вертепу?! Має бути! І ось в дуже короткі терміни команда організувалась», – йдеться в повідомленні руху «Подружні зустрічі».
Сценарій нового сучасного вертепу вкотре написала журналістка Тетяна Шпайхер, яка, до речі, кілька років тому разом зі своїм чоловіком побувала на реколекціях для подружніх пар. Про це Тетяна поділилась ось таким відгуком:
«Вже другий рік поспіль спільнота Руху подружніх зустрічей ставить один із моїх авторських вертепів, які я пишу саме для них. Ці вертепи про те, як Різдво переживає українська родина. І цього року наше Різдво було під ракетами, під обстрілами, зі слізьми, далеко від рідних. Але навіть за таких обставин ми святкуємо Різдво і хочемо його пережити якнайглибше. Різдво настає попри все і я вірю, що наша перемога також настане. В такі нелегкі часи, як зараз, вертеп дає особливу надію кожному з нас. І для мене написання вертепу, це завжди таїнство, у якому діє Бог, а я є лише співавтором. І це кожного разу незбагненно, хоча я пишу вертепи уже понад 10 років».
«В цьогорічному вертепі не було негативних персонажів – Звіздар, Пастушка, Воїн (він зі ЗСУ, тому свій!), Свята родина, Ангели – Медик та Електрик і, звичайно Єврей – як представник вибраного народу. Команда дуже оперативно вивчила слова, підготувала костюми, і вже 7 січня вертеп спільноти «Подружні зустрічі» вирушив на парафії Київської архиєпархії УГКЦ. В цей Різдвяний час наш вертеп відвідав 8 парафій: на Аскольдовій могилі, василіян, в Патріаршому Соборі, на Позняках, в Ірпені, Вишгороді, Вишневому, Броварах, а також домівку Сестер СНДМ у Києві», – йдеться в повідомленні спільноти.
Краще один раз побачити і почути – тому далі ми подаємо посилання на запис виступу вертепу 8 січня в храмі Василія Великого у Києві.
А нижче публікуємо свідчення самих учасників вертепу.. Які почуття їм принесла участь у вертепі в цьому році? Що було найбільш цінним?
«Під час участі в вертепі мене переповнювали різні почуття радості та смутку водночас. Зокрема, почуття радості виникало від того, що наша команда вертепу несла добру новину українцям. Почуття смутку переповнювало мене через події сьогодення та сльози горя та болю в очах парафіян. Розумію, що все має свій початок та кінець. Так само закінчиться період, що несе нам, українцям, таке зранення. Вертеп пригадав, що добра новина в Ісусі вічна завжди, як і він Сам», – Оксана Калюс (Ангел-Медик)
«Вертеп «Подружніх Зустрічей»— це вже традиція в часі Різдва! Цього року відчувала змішані почуття: і радості, і смутку, і торжества, і тривоги! Переживала, чи доречно ми прийшли до людей з колядою, особливо після жахливих трагедій війни цього місяця! Але все ж таки наш цьогорічний вертеп для мене— це наша єдність, це наше свідчення любові, це наша віра в Бога і перемогу в Україні!», – Наталя Шоп’як (Діва Марія).
«На цьогорічний вертеп я очікував задовго до його проведення. Мені дуже хотілося надати підтримку простим людям, які переживають з нами з одного боку біль, страх, тривоги і з іншого боку віру у власні сили українців, відчуття власної гідності, гордості за нашу націю, радість за народження нового покоління відданих Батьківщині українців. Під час виступів через погляди незнайомих але дуже близьких мені людей відчував надзвичайну спорідненість. Відчував, що у кожного з нас в голові однакові переживання, однакові прагнення, однакове розуміння всього, що сьогодні відбувається довкола. Під час вертепу я боявся запнутись, бо мені часто стискало горло від того, що ми говорили і від того, що бачив на обличчях наших глядачів. Добре, що мої слова були першими, бо на початку емоцій було менше. Радію, що з Божою поміччю відбувся вертеп. Радію за нашу команду, радію нашій згуртованості, дружбі і підтримці. Вірю, що ми можемо бути корисними для багатьох таких простих людей, як ми», – Віктор Шоп’як (Святий Йосиф).
«Цьогоріч участь у вертепі запам’яталася мені усвідомленням того, що ми йдемо звіщати радісну новину про народження Спасителя всупереч зовнішнім обставинам, таким, як відсутності дружини, яка зазвичай бере на себе організаційні обов’язки, відсутності впевненості у безпеці, непевності у тому, чи люди сприймуть цей жанр, який передбачає гумор і веселість. Однак вкотре переконався, що, як і кожного разу, отримую багато дарів: мир в душі, впевненість у завтрашньому дні, приємність від товариства людей, з якими мандруємо із Різдвяною Зіркою. Це насправді благодатний час! Дякую Богові за це!!», – Андрій Свистун (Звіздар)
«Цього року я брала участь у Вертепі Подружніх Зустрічей вперше! Мені дуже сподобалось це робити з таким чудовим товариством однодумців, хоч особисто для мене та моєї сім’ї це було маленьким викликом – через малу дитину в сім’ї. Незважаючи ні на що, я отримала багато задоволення: в такий непростий для України час приносити радість людям. Сценарій був дуже цікавим, різноманітним, десь сумним, а десь веселим, було дуже зворушливо, коли під час виступу люди плакали, а потім тішились, і це було приємно, хоч трошки переключити їх увагу від подій навколо нас! Дякую всім учасникам та нашим глядачам за підтримку!», – Уляна Гавриляк (Пастушка).
Пресслужба Київської Архиєпархії
За матеріалами: Спільнота подружні зустрічі
