У Білій Церкві на Різдво відзначили храмове свято
8 січня 2016 р., парафіяни громади Різдва ГНІХ Української Греко-Католицької Церкви в м. Біла Церква, що поблизу Києва, відзначили своє храмове свято.
Додамо, парафія в місті заснована дванадцять років тому о. Василем Мізюком. Теперішнім адміністратором парафії є о. Ігор Гріщенко, голова Комісії у справах родини Київської архиєпархії УГКЦ. Храму в місті поки немає, тож парафіяни приходять молитися в міський Будинок побуту.
Наприкінці Літургії о. Ігор побажав вірянам, щоб «ми, будучи храмом людей, прагнули вищого». «Якщо будемо прагнути вищого, то й збудуємо храм у нашому місті. Радію з того, що починаємо усвідомлювати, хто ми є, і біля нас це розуміють інші. Наші маленькі кроки дають можливість рухатися вперед, показуючи, що ми, греко-католики, тут є і нас багато», – сказав священик наприкінці.
На свято був запрошений о. Євген Мерімерін, настоятель парафії Рівноапостольної княгині Ольги УГКЦ, каплицю якої нещодавно відкрили в місті. Саме в парафії Різдва ГНІХ о. Євген здійснював свої перші священичі кроки.
Парафіяльне свято відбулося за участю семінаристів із Львівської духовної семінарії Святого Духа, які в той час відбували свої місії.
Історична довідка про УГКЦ на Білоцерківщині
Перші унійні (греко-католицькі) храми на Білоцерківщині згадуються вже в XVII ст., а їхній розквіт припадає на XVIII ст., коли громади на берегах Росі і її приток, окрім поновлення старих святинь, збудували нові. Тоді Слово Боже звучало в семи Унійних (Греко-Католицьких) храмах Білої Церкви: Святого Миколая Чудотворця, Святих апостолів Петра і Павла, Покрови Пресвятої Богородиці, Преображення Господнього, Різдва Христового, Святої Трійці та Успіння Пресвятої Богородиці.
Навколо Білої Церкви у XVIII ст. було 22 греко-католицьких храми, що прикрашали навколишні села – Блощинці, Іванівку, Коженики, Мазепинці, Малу Антонівку, Малу Вільшанку, Малу Сквирку, Макіївку, Матюші, Озерну, Острійки, Пилипчу, Потіївку, Сухоліси, Трушки, Узин, Фурси, Храпачі, Черкас, Чупиру, Шкарівку і Яблунівку. Мешканці решти сіл, присілків і хуторів на Білоцерківщині були парафіянами цих церков.
В останні роки XVIII ст. Білоцерківщина була окупована Російською імперією та включена разом з цілою Правобережною Україною до свого складу. Тоді за наказом імператриці Катерини ІІ більшість унійних храмів були переведені на православний обряд. Так більша частина білоцерківських християн стали конфесійно православними. Проте й тоді чимало парафіян залишилися вірними Унійної Церкви. У деяких селах, зокрема у Потіївці, були збудовані каплиці УГКЦ. Проте і їх було закрито в 1839 р., коли Унійну Церкву на теренах Російської імперії було насильницьки приєднано до Російської Православної Церкви. Лишалася Греко-Католицька спадщина – храми (вже православні), їхнє начиння, документи і спогади. Проте дерев’яні церкви мають свій вік. Їх перебудували в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., за уніфікованими російськими проектами. Начиння здебільшого не пережило більшовицького пограбування і знищення церков у 1930-х роках.
