Священик Київської архиєпархії про виклики військового капеланства
26 червня 2018 року, о. Любомир Яворський, заступник Голови Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, у Зарваниці розповів про виклики у військового капеланства.
«Моє капеланське служіння розпочалося у 2006 році, коли Блаженніший Любомир Гузар, далекоглядно дивлячись, попросив владику Михаїла Ковтуна, щоби у Києві був департамент військового капеланства. Тоді ніхто не розумів, що таке військове капеланство. У серпні 2006 року після паломництва до Зарваниці Блаженніший Любомир сказав мені: «Ви мусите відвідати кожну військову частину». А там не чекали військових капеланів. Мені тоді було 25 років і треба було будувати те капеланське служіння», – зазначив о. Любомир.
Він відзначив, що згодом при Міністерстві оборони створили Раду душпастирської опіки, в яку увійшли 7 конфесій.
«УГКЦ завжди були промоутером у капеланському служінні. У 2014 році наші священики були першими і найчисельнішими, які поїхали у зону бойових дій на Сході України.Коли розпочалася війна, у нас в УГКЦ було 47 військових капеланів. На сьогодні наша Церква має 600 ротацій у зоні бойових дій – це приблизно 170 військових капеланів», – зазначив заступник Голови Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України.
Отець Любомир розповів, як розвивалося це служіння. Так, священики, в яких на парафіях були мобілізовані хлопці, хотіли відвідати своїх парафіян у зоні бойових дій – провести Літургію, посповідати, – і у такий спосіб починали здійснювати капеланське служіння.
Він також відзначив, що на Сході України в зоні проведення АТО священики УГКЦ будують каплиці. Вже поставили 27 каплиць, зокрема 4 каплиці-бліндажі у Луганській області.
«Ми бачимо велику потребу у капеланському служінні – це дуже потрібний і благородний вид служіння», – підкреслив о. Любомир.
Священик відзначив, що капеланське служіння відбувається не тільки на війні.
Так, військові капелани проводять табори для дітей військовослужбовців. За 4 роки в таких таборах, які організовують в Одесі та Карпатах, взяли участь близько 1500 дітей.
«Особливе служіння – для поранених. Там треба більше слухати, а не говорити. Коли ми приходимо у шпиталі, ми кажемо лікарям, що ми – ваші колеги. Ви лікуєте тіло, ми – душу. Якщо хлопець втратив кінцівки, то лікар вже нічого не зробить і тут потрібна робота священика», – зазначив військовий капелан.
Крім того, військові капелани опікуються родинами загиблих на війні і звільненими полоненими.
За матеріалами http://pmv.ugcc.org.ua
