Слова співчуття Блаженнішого Святослава з приводу смерті батька о. Тараса Валаха

Всесвітлішому отцю

Тарасові Валаху,

пароху парафії Собору Вишгородської Богородиці,

судовому вікарію Київської Архиєпархії УГКЦ

Всесвітліший Отче Тарасе!

До мене долетіла сумна звістка про те, що упокоївся в Господі Ваш дорогий батько Мирослав. Складаю Вам та всій Вашій скорботній родині свої співчуття і запевнення про молитви в наміренні новопреставленого.

Втрата батька – це тяжка подія для Вас. Тому скеровую до Вас слова потіхи, які знаходимо у Святому Письмі – вічному Божому Слові. «Я – воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!» (Ів. 11, 24).

Ваш батько, який своїм життям об’являв милосердного Бога, сьогодні через смерть, що для віруючої людини є новозавітною Пасхою, уже завершив свій життєвий біг і увійшов у вічну радість. Віримо, що відтепер Ви маєте небесного опікуна, який, стоячи перед Господнім престолом, вимолює для Вас щедрі ласки.

«Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг», – цією фразою, за прикладом апостола Павла (2 Тим. 4, 7), пан Мирослав промовляє до Вас своє останнє слово, яке є виявом великої надії на Господа Бога та очікування Його вічної нагороди для тих, хто вірний Йому. Нехай Господь зарахує йому всі труди і молитви, які він доклав, щоб один  із його синів сьогодні молився за його упокій при Господньому престолі.

Сьогодні пан Мирослав зібрав своїх рідних довкола себе востаннє. Стоячи біля його домовини, моліться за новопреставленого. Складіть подяку Богові, що Він сподобив вас саме такої близької людини.

Віддаємо душу новопреставленого раба Божого Мирослава в руки безмежного Божого милосердя та з вірою промовляємо: «Несказанної слави Твоєї сподоби, Христе, того, що до Тебе переставився, де є житло тих, які веселяться, і голос чистої радості».

З молитвою

+ СВЯТОСЛАВ