Семінаристи КТДС відвідали Кирилівську Церкву XII ст.

23 вересня 2023 року, брати-семінаристи III курсу Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ у рамках відкритих лекцій з Історії християнства, разом із викладачем к.і.н Сергієм Гуменним, відвідали один з найстародавніших храмів Києва — Кирилівську церкву, памʼятку архітектури XII століття.

«Разом з братами-семінаристами мав нагоду побувати у Кирилівській церкві – пам’ятці стародавнього українського зодчества ХІІ ст., що зберегло плоди роботи М. Врубеля, М. Пимоненка, А. Прахова, І.Селезньова, С. Гайдука, І. Їжакевича, І. Монастирського, І. Григоровича-Барського. Тут особлива атмосфера, наповнена історією, спокоєм та вірою в краще» — зазначає к.і.н. Сергій Гуменний

Історична довідка:

Дорогожичі — передмістя Києва, що з давніх часів являло собою стратегічно важливий пункт на в’їзд до міста. Саме тут сходились головні шляхи з Волині, Галича, Чернігова, Новгорода, Полоцька та інших міст. Дуже часто ця місцевість ставала ареною жорстоких битв між удільними князями за київський престол.

Заволодівши Дорогожичами і взявши контроль над головними в’їздами до Києва, Всеволод Ольгович, отримав вигідний майданчик для зайняття міста. Саме тут Ольговичі закладають монастир та будують кам’яну Кирилівську церкву. Храм був побудований після смерті Всеволода, його дружиною – Марією Мстиславною. В літописі ця церква вперше згадується за 1171 р.

Споруджено храм у мальовничому місці – на пагорбі серед зелені. Відомо, що в пагорбі було вирито підземні ходи як і під більшістю монастирів Києва.

Впродовж XII-XIII ст. церква служить усипальницею князів Ольговичів.

У 1240-му році, коли Київ взяли татаро-монголи, монастир піддався повному розграбуванню і відомості про Кирилівську церкву зникають до XVI ст.

На початку XVII ст. з ініціативи київського воєводи князя Костянтина Острозького розпочату віднову Кирилівського монастиря.

Проте у 1786 р. за наказом тогочасної влади, Кирилівську церкву зачиняють і на території монастиря влаштовують лікарню. Ймовірно в той час всі фрески в храмі були потиньковані та побілені.

Та, на щастя, у 1860-х роках виявлено стародавні фрески XII ст. і з ініціативи громадськості згодом проведені реставраційні роботи під керівництвом Андріяна Прахова.

У 1929 році, враховуючи величезну культурну та історичну цінність святині – відносять її до державного заповідника.

Архітектура Кирилівської церкви впродовж віків зазнала багато змін, проте її первісні форми легко відчитуються під пізнішими шарами.

(за матеріалами із книги авторства: Мовчан І., Тоцька І. «Кирилівська церква в Києві, 1963»)

Пресслужба Київської Архиєпархії

За матеріалами: Медіа-центр КТДС