Представник Київської архиєпархії взяв участь у конференції з пошуку нових імпульсів до порозуміння між Православними та Східними Католицькими Церквами
19-21 липня 2019 року, в Академії римо-католицької дієцезії Ротенбурга-Штуттгарта (Німеччина) відбулася богословська конференція, що ставила за мету шукати нові імпульси для діалогу і взаємин між Православними та Східними Католицькими Церквами. У конференції взяв участь Ігор Шабан, голова Комісії УГКЦ міжконфесійного та міжрелігійного діалогу.
Ініціатором та організатором конференції був Джорджтаунський університет (м. Вашингтон, США) у співпраці із Міжнародною дослідницькою мережею eклезіологічних cтудій (EIIRN), Лювенським та Українським католицьким університетами, Волоською грецькою богословською академією та деякими іншими інституціями, що працюють у ділянці православно-католицького діалогу.
Захід мав широку географію: доповідачі були практично з усіх країн Європейського Союзу, а також США, Канади, Індії, Австралії, України, Росії, Білорусі. За два з половиною дні праці конференції заслухано близько п’ятдесяти доповідей, з яких понад двадцять – на пленарних сесіях. Богослови обговорювали такі теми: еклезіологічні моделі церковної єдності, синодальність і соборність Православних і Східних Католицьких Церков, місійна та сакраментальна природа Церкви, роль жінок у Церкві; а також низку тем із літургіки та церковного права як особливих складових ідентичності Православних і Східних Католицьких Церков.
На конференції було створено гарні умови для невимушеного спілкування між православними та греко-католиками. При цьому відчувалося, що обидві сторони втомилися дискутувати на такі уже давно обговорювані теми, як filioque, примат Римського єпископа, латинізація чи прозелітизм. Переважна більшість учасників висловлювали думки про те, що слід просто визнати нову еклезіальну реальність і шукати нові парадигми для її богословсько-еклезіального осмислення.
У цьому контексті була і доповідь голови Екуменічної комісії Паризької єпархії о. Ігоря Ранці, який говорив про концепцію канонічної території та Східні Католицькі Церкви на прикладі ситуації в Україні.
У програмі конференції були дві Божественні Літургії: греко-католицька та православна, які відвідали практично всі учасники, маючи змогу наочно переконатися, що вони поділяють спільну літургійну спадщину. Учасники конференції дійшли консенсусу про те, що Східні Католицькі Церкві не є ні викраденими Церквами, ні мостами у православ’я. Їхня ідентичність є складним феноменом, який, власне, можна осягнути в їх безпосередньому діалозі з Православними Церквами у дусі взаємного прийняття через примирення та прощення.