Покаяння та прощення. В Київській семінарії ознаменували початок Великого посту

Розпочався Великий піст. Як і щороку, в понеділок першої Чотиридесятниці, за доброю давньою традицією Східної Церкви, у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії служили Велике Повечір’я з частиною Канону Андрея Критського.

Головна ціль канону виражена в приспівах, які так часто можна почути під час здійснення доземних поклонів: «Помилуй мене, Боже, помилуй мене». Вони, разом з ірмосами та тропарями, спрямовують нашу душу до пробудження, звільнення від гріховного сну, навернення до Бога через покаяння. Ця нитка каяття переплітає кожну пісню канону і є вираженням справжнього покаяння автора, що відчуває власну гріховність, та задля нашого навернення ділиться своїм духовним досвідом її подолання: «Грішного мене Спасе помилуй, пробуди мій ум до навернення, прийми мене, що каюся, змилосердися до моїх благань: згрішив я перед Тобою єдиним – спаси, вчинив беззаконня – помилуй мене!» (8 пісня, 1 тропар).

Після Великого Повечір’я з Каноном відбувся Чин всепрощення. Його історія своїм корінням сягає давнини. Існує згадка про палестинських ченців монастиря Святого Сави, що перед тим, як на час посту, в Сиропусну неділю, податися в пустелю, просили один в одного прощення. Не одне століття проминуло, а ця добра традиція залишилась і до тепер.

Це велика ласка від Бога спромогтися визнати свої гріхи, попросити пробачення та отримати прощення один від одного, щоб примиритися з Богом, адже: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів.13, 35).

бр. Микола Лесюк, V курс КТДС