Отець Віталій Храбатин: «Мігранти і емігрування як вираження християнського покликання і духовності надії, яка прагне більшого»

«Приходимо сьогодні до Церкви і разом з Церквою запитуємо на скільки в наших душпастирських діях ми є вже подібні до Христа і чи Він повернувшись зуміє в нас розпізнати Своє насліддя. Сьогодні і тут, спільно запитуємо не поодиноких людей, але як спільнота Христових учнів, ієрархія та вірні, запитуємо Церкву як «Експерта від Людства», як називає її св. Папа Павло VI у Populorum progressio 13. Сьогодні ставимо собі подвійну мету нашої доповіді: Чи досвід мігранта може мені стати у пригоді та як мені цей досвід може послужити. Ці два пункти є точкою наших роздумів до якої хочемо дійти» – про це, під час V сесії Собору Київської Архиєпархії УГКЦ, говорив прот. Віталій Храбатин, референт зовнішніх відносин Пасторально Міграційного Відділу Патріаршої курії УГКЦ.

У своєму слові доповідач наголосив, що: «дана тема відноситься до осіб, які з різних причин залишають свій дім, виїжджають із своєї країни і в’їжджають в іншу. Мігрант  — це людина, що свідомо та з власної волі перетинає державні або адміністративно-територіальні кордони з метою зміни місця проживання або без такої зміни. Іммігра́ція  — в’їзд громадян інших держав у країну на довгострокове перебування або постійне проживання. Як правило, зумовлена економічними або політичними причинами, рідше релігійними чи родинними міркуваннями. А в загальному емігра́ція — вимушена чи добровільна зміна місця проживання окремих груп людей, переселення зі своєї батьківщини, країни, де вони народилися і виросли, в інші країни глобального суспільства з економічних, політичних або релігійних причин».

Ведучи далі він пояснив: «Чому саме запитуємо Церкву чи можемо їй довіряти? Чому Церква, наша Церква, може говорити «з силою» про мігрантів. На це запитання можемо відповісти одним словом: тому що здобула роками досвід, може і повинна говорити з «з силою» так як Христос у Євангелії. Здобутий досвід є безцінним тому, що він є правдою»

«Наша Церква має унікальний стоп’ятдесятилітній досвід бути поруч із українцем, який залишає дім заради віднайдення кращого життя і надії. За цей час відбулись п’ять хвиль міграції» – наголосив доповідач.

За словами о. Віталія Храбатина, остання так звана п’ята хвиля розпочинає свій рух з України від 2013 року після закінчення «революції гідності», початку війни на Донбасі та анексії Криму.

«П’ята хвиля не є заробітчанами в більшості випадків це є люди які мають можливість виїхати за кордон, мати там постійну і легальну працю, мають власне житло. Причиною їхнього мігрування є бажання повної реалізації та стабільності. Зазвичай це є молоді люди. Іншою рисою цих людей є «космополітизм» який є на виїзді з України і перемінюється в ностальгію за Україною після певного періоду життя. Також вони є політично свідомими людьми і слідкують за подіями в світовій політиці. Основна їхня мета шукати де є краще. В усі ці моменти мігрування наша Церква була присутня поруч із своїми вірними. Свідченням цього є наші Митрополії, Єпархії, Екзархати, Капеланії та душпастирства поза територією України» – зазначив доповідач.

Ведучи далі він пояснив, що: «досвід сучасної міграції а також проживання на різних континентах світу та в різних культурно-релігійних середовищах, дає нам певність вважати, що ми сталися експертами будування нашої культури та східного обряду у Католицькій Церкві поза межами нашої Батьківщини. Співіснуючи з іншими народами та обрядами український народ на поселеннях став захисником, хранителем духовно-інтелектуального ресурсу українського народу розвиваючи його інкультуровуючи цінності свого народу в нові контексти їхнього існування. Тому перед нами стоїть завдання не тільки захистити, але перейнявши досвід попередніх хвиль міграцій застосувати його і піклуватися нашими людьми у сучасному контексті глобалізації та розвитку трудової міграції, адаптовуючи до новітніх викликів. Слід зазначити, що мігранти виступають своєрідним каталізатором цього процесу глобалізації адже вони є одночасно і причиною консолідації культури, релігії і її наслідком  тобто стиранням кордонів між етносами та державами.»

Завершуючи своє слово о. Віталій Храбатин наголосив: «Мігранти і емігрування як вираження християнського покликання і духовості надії, яка прагне більшого і цим більшим є Прагнення Господа і Його пошук. Тому варто віднайти в собі душпастирську відвагу і перейняти досвід мігранта апліковуючи  його до наших середовищ».

Прес-служба Київської архиєпархії

Ми хочемо бути поруч з Вами і разом з Вами ставати кращими. Будемо раді бачитися частіше та спілкуватися з вами у соціальних мережах, а зокрема на нашій сторінці у Facebook

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш телеграм канал