Проповідь о. Олега Шепетяка на 18 Неділю по Зісланні Святого Духа

Віддання Воздвиження

18-а Нд. по Зісланні

Ап. Кондрата

Гл 2:16-20, Мр 8:34-9:1, 2 Кр 9:6-11, Лк 5:1-11

 

Всечесні отці,

Дорогі у Христі Брати і Сестри,

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, у Неділю після Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, ми чуємо уривок з Євангелія від  Марка. Уривок в якому євангелист передає нам слова нашого Господа: «Хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде слідом за мною».

Наскільки важливі ці слова, для нас сьогодні? Для людей двадцять першого століття, від яких ми дуже часто чуємо нарікання (зрештою від самих себе), чуємо про постійні проблеми і деколи сприймаємо їх не так, як заповідав нам Христос. А Він до нас каже, щоби ми взяли свій хрест на себе, не чужий, не Його хрест, а свій!

Ісус Сам гідно проніс свій Хрест протягом свого життя і протягом своєї Хресної Дороги, вознісши Його на Голготі, поставивши Його поміж небом і землею. Він Сам піднявся на Цей Хрест для того, щоби Його прибили на цьому Хресті, щоби своєю смертю дарувати нам вхід до Царства Божого. Ісус розпростирає на своєму хресті на Голготі руки неначе для обіймів, щоби огорнути нас і притулити нас до свого люблячого серця, до серця, яке він дозволив пробити, аби з того серця потекла кров і вода. Та сама кров, яку ми приймаємо кожного разу на Божественній Літургії у Святому Причасті. Та сама Кров, яка проливається для того, щоби омити наші гріхи. Господь підноситься на хрест, приносить оцю величну жертву, для того, щоби раз і назавжди здолати гріх у світі. Він закликає нас взяти на себе свій хрест і гідно його нести.

Хресна жертва Ісусова здійснена для того, щоби здолати гріх у світі, щоби покласти початок Царству Божому уже тут на Землі. Господь настільки шануючи нашу свободу, шануючи наш вибір, не приходить до нашого серця насильно. Він закликає нас, щоби ми відкрили йому свої серця, щоби Царство Боже, яке почалося на Голготі, зуміло поширитись і у наших серцях, щоби Господь, який прийшов у цей світ дві тисячі років тому, увійшов сьогодні в цю мить у наше серце. Кожного разу на Божественній Літургії, ми приймаємо Слово Боже, чуючи Слова Апостола і Святого Євангелія. Ми приймаємо їх для того, щоби просвітити наш розум Божественною благодаттю. Кожного разу на Божественній Літургії, ми приймаємо Тіло і Кров нашого Господа, те Тіло, яке було розіп’яте на Хресті і ту Кров, яка була пролита після пробиття Його серця списом. Приймаємо, щоби просвітити наші серця божественною любов’ю. Господь в сьогоднішньому Євангеліє також нас застерігає, хто отже буде соромитися мене і моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами. Наскільки важливі ці слова для нас сьогодні? Як часто наше християнство обмежується стінами храму?

Кожної неділі, ми побожні християни ідемо до храму, молимося, приймаємо Святе Причастя, регулярно приступаємо до сповіді, молимося також у наших домівках перед іконою, але вийшовши з храму, вийшовши з дому, часто забуваємо, що ми християни, що оте Царство Боже, яке проповідує наш Господь, повинні збудувати саме ми.

Як часто ми воліємо змовчати тоді, коли чиниться гріх біля нас, воліємо не промовити слово для того, щоби зберегти наше комфортне життя. Господь не так чинив, Господь не мовчав на гріх, Він викривав цей гріх завжди. Він прийшов у цей світ, щоби його здолати і і нам передати цю місію – подолати зло у світі. Тому, що тільки здолавши зло у світі, ми вивільняємо в наших серцях і у нашому світі місце, яке повинно бути наповнене добром.

Хто відречеться Господа, того і Господь відречеться. Скільки людей протягом нашої історії прийняли ті слова глибоко у свої серця, скільки людей віддали свої життя, але не відреклися Господа. Їх сьогодні ми звемо святими мучениками. Ще не так давно на наших землях, лилася кров мучеників і ця кров наших батьків і дідів, яка була пролита за віру Христову, сьогодні взиває до нас, щоби ми зуміли зберегти те, що вони будували такою важкою і дорогою ціною.

Сьогодні ми живемо у світі, в якому здавалося б панує свобода і наша релігійність є абсолютно дозволена, але перегляньмо насправді, що відбувається у нашому світі. Існує ще безліч країн, в яких християнство переслідується, в яких проливається кров мучеників, в яких Царство Боже будується ще важкою і дорогою ціною. В нашому суспільстві європейському, цивілізованому, спробуймо відкрито визнавати Христа. Світ нас не зрозуміє…

Сьогодні наша цивілізована і начебто культурна Європа двадцять першого століття, дозволяє одностатеві подружжя, аборти, евтаназії, дозволяє явний і відкритий гріх. В проекті Конституції Європейського Союзу немає слова – «Бог»! Фундамент на якому будована наша культура, руйнується. А чому? Хто будує це суспільство? Ми, люди!

Суспільство є таким, яким ми його збудуємо. Світ навколо нас є таким, яким ми його бачимо. Дивлячись на світ і його творячи, ми проектуємо те, що відбувається у наших серцях. А хто відречеться Господа тут, того відречеться Господь коли прийде у славі з ангелами своїми. Хресна жертва Христова – це жертва принесена задля нас. Принесена на горі Голготі для того, щоби змінити цей світ. Господь закликає кожного з нас, щоби і ми прийняли участь у тій Його Хресній Жертві. Для того, щоби ми зуміли взяти на себе наш хрест і пройти гідно по християнськи наше життя. Так само, як це робили сотні і тисячі мучеників, так само, як це робили старозавітні пророки, які не побоялися виступити проти всього світу, задля спасіння цього світу. Нехай же сьогоднішнє Євангеліє, оте Слово промовлене нашим Господом Ісусом і передане нам через Євангелиста Марка, стане для нас добрим дороговказом, щоби ми йдучи нашими стежками гідно несли наш хрест. Хрест не як щось, що нас пригноблюватиме, а Хрест, як знаряддя перемоги над злом, над дияволом, над грішним світом, як знаряддя встановлення Царства Божого, бо оце Царство Боже починається не десь в далекому майбутньому, не десь на небесах, а тут посеред нас! Посеред людей, в серцях, яких палає любов до ближнього і до Бога. Царство Боже це є Царство Любові і воно є там де є Любов. Якщо серед нас пануватиме ненависть, якщо ми соромитимемося визнавати нашого Господа тут, тоді це не Царство Боже, тоді Христос не визнає перед отцем своїм небесним нас, як своїх послідовників. Хрест Господній – це знаряддя перемоги. Не символ а знаряддя!

Нехай же цей Хрест, на якому був розп’ятий Христос, на якому Він розпростер свої обійми і пролив Свою Святу Кров, буде не тільки на наших грудях, буде не тільки перед нашими очима, а перш за все у наших серцях, щоби кожен з нас визнаючи Господа Ісуса нашим Богом, зумів успадкувати Царство Боже, задля якого прийшов у цей світ Христос, задля якого Він промовив слова своєї проповіді, задля якого Він розіп’явся і воскрес і вознісся, щоби прийти знову до кожного з нас. До кожного хто знайде в своєму серці для нього місце. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу?

Амінь.

Слава Ісусу Христу.

 

Цитати із Святого Письма

Послання апостола Павла до Галатів 2:16-20

¹⁶А довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону.¹⁷Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, – то невже Христос – служитель гріха? Жадним робом!¹⁸Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником.¹⁹Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я -розп’ятий з Христом.²⁰Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.

Євангелія від Марка 8:34-9:1

³⁴І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: “Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.³⁵Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.³⁶Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?³⁷Що бо людина може дати взамін за власну душу?³⁸Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами.”¹І сказав їм: “Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності.”

Друге послання апостола Павла до Корінтян 9:6-11

⁶Але я кажу: Хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро жатиме.⁷Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо.⁸А Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталось на всяке добре діло,⁹як написано: «Розсипав, дав убогим; праведність його перебуває вічно.»¹⁰Той, хто достачає насіння сіячеві, додасть і хліб на поживу, і примножить ваше насіння та зростить плоди вашої справедливости,¹¹щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові подяку.

Євангелія від Луки 5:1-11

¹Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера,²побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті.³Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити.⁴Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”⁵Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.”⁶Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися.⁷Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.⁸Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.”⁹Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали;¹⁰також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.”¹¹І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

 

 

Прес-служба Київської архиєпархії

за аудіо матеріалами з архіву священика Олега Шепетяка

Довідка:

о. Олег Шепетяк священик Київської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, доктор філософських наук, доцент кафедри філософії Київського університету імені Бориса Грінченка, викладач Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, місто Київ