Монастирська церква Введення в храм Пресвятої Богородиці УГКЦ у Житомирі збагатилася новим розписом

З 25 вересня по 1 листопада 2016 р.Б. у церкві Святовведенського монастиря сестер Василіянок УГКЦ в місті Житомирі проводилися розписи підкупольної частини храму.

Церква носить Богородичну посвяту, а отже, де-які фрески зосереджені на особі Пресвятої Богородиці. Розписи виконували сестри Чину Святого Василія Великого за проектом с. Назарії Михайлюк. Стиль розписів зосереджений на здобутках європейського, зокрема давнього доіконоборчого мистецтва, як також – на найкращих зразках українського іконопису київської школи ХІІ ст, а також і модерного стилю українських церковних розписів першої половини ХХ ст. Техніка виконання – по сухому яєчно-олійною темперою з невеликими додатками акрилових фарб при покритті фонів.

Минулого року було розписано святилище. С. Назарія Михайлюк, ЧСВВ виконувала іконопис святих осіб. Іконографія вівтарної частини храму включає: в консі апсиди зображена поясна фігура Богородиці «Знамення» з піднятими і відкритими до молитви руками. По її центрі в золотому дискосі зображено Христа Емануїла, який благословить обіруч. Богородиця розміщена в золотій мандорлі на тлі синього неба, прикрашеного зорями. Ікона символізує небесне заступництво Богородиці за нас та вказує на постійну присутність Христа усюди де є присутня Богородиця. Під фрескою на золоті червоним є фрагмент з Богородичного гимну : «Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю тя величаєм.» Роботу з написами провадили п. Мрія та п. Наталія Кулінич, як також Антоній Сидорук. Першу українську ікону «Знамення», зі збережених на сьогодні, написав монах києво-печерської лаври св. Аліпій в ХІІ столітті. Ця ікона тепер зберігається в Росії в Третяковській галереї. Її ще називають Богоматір «Велика Панагія» Ярославська.

Нижче, по периметру апсиди між вікнами в повний ріст с. Назарія зобразила Христа Архиєрея, який обіруч роздає святе Причастя, а з двох сторін групами ідуть 12 апостолів. Тема Євхаристії є традиційною в розписі храмів ще від давніх часів і зображається вона в святилищі храму, та вказує на те, що правдива Церква вірних збирається в храмі навколо Самого Живого Христа – Його Тіла і Крові – Євхаристії..

Нижня частина святилища – прикрашена плетінчастими орнаментами: хреста- символу нашого спасіння та пав – символу Воскресіння. Проект виконували с. Михаїла Кіндра та с. Христофора Тернинко.

По периметру арки над святилищем в медальйонах розміщені поясні зображення пророків зі сувоями, на яких – фрагменти пророцтва про Богородицю. Найвище по центрі в мандорлі зображення Етимасії – престолу з книгою і голубом. Це ще один спосіб зображення невидимого Бога. Для Нього приготовлений престол, а в книзі Євангелія є присутній Христос – Слово Боже та Святого Духа є подано у виді голуба. Етимасія найчастіше присутня вверху по центрі ікони Страшого суду. Фрески пророків належать пензлю с. Євстахії Романчук.

Розписи є багаті орнаментами, які проектувала і виконувала с. Дія Загурська. Допомагав їй Антоній Сидорук. Особливо цікавим і багатим є віконний орнамент.

Цьогорічні нові розписи підкупольної частини храму закомпоновано трьома ярусами і провадилися під тим самим керівництвом. Купол храму завжди символізує небо, Царство Боже. В самому центрі купола в синій мандорлі с. Назарія  Михайлюк зобразила поясного Христа Пантократора, тобто –Вседержителя, що благословить, а в лівій руці тримає закриту книгу. Закрита книга означає, що час Христової науки завершений і тепер Він довіряє поширення Доброї Новини Своїй Церкві. А ще книга символізує наше життя, яке є в руках Божих і також книгу, в якій записано імена тих, що надіються на Господа. І ніхто не може цієї книги читати крім Єдиного Бога. Золото на одязі Христа та небо з зірками і оточення Ангелів – це все є символом небесної слави Господа.

Вниз від Пнтократора по куполу аж до барабана з вікнами на золотому тлі є зображена стилізована рослинна орнаментика, яку проектувала с. Михаїла Кіндра, а допомагала виконувати с. Романа Гутник та с. Єлисавета Варніцька, також – п. Марія Кулінич,

В барабані купола між вікнами с. Євстахія Романчук зобразима 12 апостолів, які були найближчими учнями Христовими і поширили Його науку по цілому світі. Вони є тими, що тримають основу Церкви Христової та несуть світло Євенгелія. Апостоли зображені поруч з деревами, що означають , що Слово Боже, яке проповідується, приносить плід, подібно як дерево дає свої плоди. Крім того існує припущення, що рослинність цього світу є дуже наближена до природи небесного життя, яке завжди оновлюється. С. Маргарита Гутник допомагала в розписі рослинної орнаментики та дерев.

Нижче під вікнами по периметру барабана с. Назарія Михайлюк запропонувала композицію Святої Софії  – Премудрості Божої в оточенні ангелів. Вона виконала центральну фреску, де зображена композиція : містична Божа постать –уособлення Премудрості- сидить на престолі Господньої слави в оточенні Пресвятої Богородиці та Св. Йоана Предтечі. Премудрість Божа, пророкована в Старому завіті, об’явилася в Новому через Слово Боже – Сина Божого. Тому Богородиця праворуч від постаті св. Софії тримає медальйон зі зображенням  Сина Божого. Згідно з пророцтвом Ісаї Мати Божа дає всім нам знак: « Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я; Чудесний Порадник, Сильний Бог, Отець Довічний, Князь миру». (9:5) Містичну особу Премудрості Божої характеризує сила і влада: вона сидить на престолі і тримає в правій руці скиптр- символ влади. « Порадник»- це інше ім’я Премудрості Божої. «Сильний Бог, Отець довічний» – вказує, що Син Божий з’єднаний Премудрістю з Отцем в Одній Божій Природі. Інша назва Святої Софії – це «Ангел Великої Ради», тобто – божий післанець. Тому Премудрість Божа зображена з крилами. В іконі переважають золото і червона гама кольорів Св. Софії, що символічно вказує на ще один образ Божої присутності- палаючий вогняний кущ на горі Синаї та вогненні язика, які зійшли на апостолів в день Зіслання Святого Духа. Знизу від престолу спадають сім червоних полос, що є символом семи божественних стовпів, на яких сидить Премудрість. В лівій руці Св. Софі – сувій – Слово Боже, що володіє божою правдою, немов мечем. Богородиця – Престіл Божої Премудрості та Св. Йоан Предтеча – Ангел Пустині – заступаються перед Владичним Престолом Божої Премудрості за людство.

Ангели, як післанці божі, несуть до  престол небесної слави  – Св. Софії -кадило – молитви святих та чашу жертвенного життя та терпінь людських, як дар, милий Богові. Центральний ангел з написами «Свят» проголошує святість Божу і царство Боже, в якому ніяке зло не зможе встоятися. Проект ангелів запропонувала п. Наталя Кулінич а виконували сестри. С. Михаїла Кіндра розробила та виконувала орнаменти тла. Їй допомагали п. Марія Кулінич, п. Віра Бочелюк та п. Наталя Драч

З великою вдячністю всім, які доклали немало трудів до реалізування цих розписів та з великою надією, що вони будуть служити для молитовного підняття та єднання вірних в одну Церкву Христову , приносимо теж молитви подяки до наших небесних покровителів, які допомогли завершити цю частину розписів 1 листопада- у день смерті великого Батька нашої Церкви Митрополита Андрея  Шептицького, коли весь Римо-Католицький світ спогадує всіх Святих.

Прес-служба храму Пресвятої Богородиці УГКЦ у Житомирі