Молодь Вінниці здійснила зимову подорож у Карпати

Несподівані «березневі канікули» дозволили молоді парафії Покрова Пресвятої Богородиці, УГКЦ, міста Вінниця, поїхати в Карпати. Спогадами про цієї мандрівки поділився о. Лука Шаламай, ВС.

Особливістю даної подорожі стало те, що дев’ятеро учасників різного віку та професій мали лишень один день на організацію, а хтось навіть лише чотири години: “Але все ж таки нам вдалося зібратися і вирушити назустріч зимовим пригодам. Спільно сівши в наш вагон, зітхнули із полегшенням: «Аж тепер можна відпочити, здається нічого не забули». Час швидко спливав в хорошій компанії. Познайомилися також із однією дівчиною, Мар’яною, студенткою Київського національного економічного університету, яка з радістю приєдналася до наших ігор. Прийшов час і на молитву, вирішили спільно молитися вервицю. І найцікавіше, що нас вразило, сама ж Мар’яна. Вона витягнула із кишені вервицю та сказала, що її молиться щодня. І тут ти, вже вкотре, усвідомлюєш: «Нас оточує багато хорошої молоді. Наскільки важливо не боятися в це вірити. Важливість особистого прикладу зовнішнього свідчення нашої віри».
Вранці молодь досягла місця призначення, с. Яблуниця. Оперативно залишили речі і приміряємо лижне спорядження. Двоє інструкторів лижного комплексу «Коза» швидко навчили юних початківців перших правил катання. Ну а далі перші сміливці вже почали самотужки опановувати слизького «двоногого друга». Молодь після кожного падіння, пригадувала, що невиправданий страх поборюється «дивлячись йому в обличчя», тож знову піднімалася на ноги. Пообідавши запашним гарячим грибним супом та канапками, швидко повернулися до катання.
Вечором на нас чекала спільна молитва та коротка наука про піст, важливість здійснення малих жертв. Після вечері сон швидко скорив відчайдухів лижного спорту.
Вранці встали досить швидко, оперативно зібрали рюкзаки. Помолилися та роздумали про важливі речі у житті сучасної молоді, а зокрема про чесноту відповідальності, що не вибирає найлегших шляхів. Після сніданку «на ногах» піднялися на невеличку гірку, щоб востаннє помилуватися щедро засніженими хребтами Карпатських гір.
На завершення нашої духовно-спортивної мандрівки на нас чекала найцікавіша, як сказала сама молодь, подія – відвідини музею колишньої підпільної семінарії УГКЦ, що в с. Дора. Знаємо, що семінарію заснував ректор, о. Михайло Косило в 70-тих роках. Отець Іван, який нас там зустрів, щиро поділився своїм особистим свідченням про непрості для України та Церкви умови комуністичного режиму. І тут можна провести тест на автентичність моєї віри: «чи міг би я, будучи в 10 – 11 класі, мати відвагу вечором, після школи, їхати поїздом декілька десятків кілометрів, щоб мати можливість бути на Службі Божій, і ранесенько вертатися до школи», «чи зміг би я зараз, залишитися вірний Богу та друзям, не здавши їх, перед підступними допитами, погрозами, обіцянками зі сторони «ворогів народу», «чи маю сміливість жертвувати своїм особистим, в суто людському баченні приємнішим та легшим життям на благо Церкви та Батьківщини» та багато іншого. Є над чим справді задуматися. Дякуймо о. Івану за особистий приклад християнської відваги та живої віри. Постать священика о. Михайла Косили залишиться в нашому серці та пам’яті, сподіваюся, назавжди.
Ну а перед самим поверненням нам ще пощастило посмакувати карпатськими варениками.
Дякую Богові та усім небесним та земним доброчинцям за можливість відновити духовні та фізичні сили.

о. Лука Шаламай, ВС