Хрестопоклінна неділя

Традиція походження Хрестопоклонної неділі сягає часів повернення хреста Господнього в Єрусалим за Константинопольського імператора Іраклія І. Під час війни з Перською імперією 614 році, перси забрали в полон Єрусалимського патріарха Захарію разом з найбільшою святинею християн – Хрестом Господнім.

Тільки аж у 631 році у березні Хрест Господній був повернутий у Єрусалим імператором Іраклієм І, який, як свідчить передання, сам заніс його у відбудований храм Гробу Господнього.
З того часу у Хрестопоклонну неділю розпочиналося навчання катехуменату, на якому оглашенних готували до хрещення, яке звершували у Світлий тиждень Пасхи.
Сьогодні в традиції нашої Церкви цікавим моментом є те, що цей Чин поклоніння Животворящому Хресту Господньому відбувається ідентично як на Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Чесний Хрест приготовляється на проскомидійнику (жертовнику) квітами та обгортається воздухом. Після цього Він ставиться на престол і по закінченні Вечірні урочисто виноситься на тетрапод. Хрест лежить на тетраподі всю седмицю. Після кожного богослужіння відбувається поклоніння Животворящому Христу аж до віддання свята.
Часто ми можемо почути, що хрест називається деревом життя, деревом яке було посаджене у Раю. Тому Святі Отці помістили його в середині Великого посту, щоб ще раз пригадати нам про те, що він є знаком спасіння для нас, бо на ньому помирає останній Адам (1Кор.15, 20-21), який дарує нам спасіння.
Саме в цей час, пройшовши половину Великого посту, відчуваємо фізичну втому. Але через споглядання Хреста Господнього віднаходимо в собі нові сили продовжити цей шлях, приглушуючи свої пристрасті, обмежуючи себе в їжі, розмовах, знаходимо більше часу для розмов з Богом, відвідуємо Богослужіння, які нас до цього всього налаштовують. Адже Чесний Хрест символізує перемогу та радість, яку дарує нам сам Господь.
Літургійна комісія Київської архиєпархії