Глава УГКЦ на похороні протодиякона Михайла Продиуса: «Він назавжди увійде в історію нашої Церкви як диякон трьох патріархів»
Найбільшою рисою, якою диякон Михайло заторкнув серце багатьох з нас, є та, що він умів любити, що він мав в-е-л-и-к-е серце. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час Заупокійної Літургії з Чином похорону протодиякона Михайла Продиуса.
«Кожного разу після Літургії він підходив по благословення і хотів почути, чи в чомусь не помилився [під час служіння Літургії. – Ред.]. Він так переживав з таким благоговінням. Він так хотів, щоб служіння навколо Божої престолу було найдосконалішим», – розповів Глава Церкви.
Під час проповіді Предстоятель відзначив, що сьогодні Христова Церква поминає всіх від віку спочилих християн. «Але в нашому Патріаршому соборі сьогодні особливий біль, особлива скорбота, – сказав проповідник. – Ми сьогодні зібралися, щоб в те сопричастя святих по-новому провести в останню путь нашого співбрата, дорогого і громогласного диякона Михайла».
У таких хвилях, каже він, коли смерть вириває людину з життя, зі спільноти Церкви тут на землі, з родини, по-особливому відкривається оця безодня небуття. Перед обличчям смерті людина ставить собі найтяжчі запитання. Дивлячись на тіло покійного, на скорботну родину, на всіх нас, ми запитуємо: чому саме він, чому саме так? Родина переживає питання, як далі жити?
«У таких хвилях людська мудрість замовкає. Людська істота бунтується проти смерті, тому що Господь Бог нас створив для життя. У такі хвилини ми відчуваємо, що задум нашого Творця про людину є чимось більшим від смерті», – переконує Блаженніший Святослав.
Пригадуються слова пророка Давида, який каже, хто є той чоловік, що ти про нього пам’ятаєш. «У таких хвилинах розум замовкає, – каже Предстоятель, – воля паралізується, почуття беруть верх. Такі хвилини не можливо пояснити, їх треба пережити. Пережити разом, стати поруч цієї плачучої родини, заплакати разом із ними. І це справедливо. Смуток розділений стає легшим».
Але ми християни сумуємо по-особливому. Як каже апостол Павло, ми не сумуємо як ті, що не мають надії, навіть дивлячись в обличчя смерті.
Сьогодні пригадує нам Боже слово, що ми навіть у смерті маємо надію, бо знаємо, що смерть – це не кінець, смерть – це є пасха, перехід.
«Диякон Михайло живе в Богові. Він сьогодні нас чує, нас бачить. Він сьогодні до нас промовляє, громогласно промовляє своїм життям, своєю смертю, своєю дорогою до вічності. Нам бракуватиме його фрази: “Господи, Ти Боже мій!”, яка нам усім надавала якоїсь сили, певності», – сказав зі сльозами Глава Церкви.
Блаженніший Святослав пригадав, що перший раз зустрів диякона Михайла ще як семінарист Львівської духовної семінарії у Львові, коли після своїх свячень він почав дияконувати.
«Як тільки він заспівав: “В мирі Господу помолімся”, семінаристи одразу збудилися. Маленька капличка, в якій молилося понад триста осіб, загриміла. Голос, яким він возносив молитву до Господа Бога, будив, збирав, проголошував слово Божої слави, Божої істини», – додав Предстоятель.
«Він назавжди увійде в історію нашої Церкви як диякон трьох патріархів. Диякон патріарха Івана Мирослава Любачівського, диякон Блаженнішого Любомира і диякон, з яким ось уже десять років я міг молитися. Він назавжди увійде в історію Української Греко-Католицької Церкви у Києві. Диякон Михайло став символом Патріаршого собору. Сьогодні всім нам його буде справді бракуватиме», – відзначив Глава Церкви.
Департамент інформації УГКЦ,
фото: Пресслужба Київської архиєпархії УГКЦ