Єпископ Йосиф (Мілян): «Для гідного життя ми потребуємо нашого глибинного оздоровлення»

«Параліч та розслабленість може прийти через духа унинія (зневіри), млявості, може прийти через розчарування, через втрату і недосягнення мети. Тому сьогоднішня Євангелія скерована до всіх тих, хто розчарувався, хто забув, хто зневірився, хто відчуває мало сил для того, щоби адекватно жити», – такі думки 27 березня 2016 р., в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового висловив Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київський.

Єпископ Йосиф Мілян

Цього дня в Патріаршому Соборі Єпископ очолив Архиєрейську Божественну Лутургію. Під час проповіді Владика звернув увагу на те, що за різними даними світової медицини, людство рухається все менше, адже часто зникає потреба щоби людина фізично долала кілометри і розвивала свої м’язи. За Його словами різні види транспорту зменшують цю потребу. Навіть, якщо за посередництвом сьогоднішньої техніки ми не полагоджуємо своїх питань, то дуже часто, через проблему власного лінивства вигідно лежимо на диванах, сидимо у зручних фотелях і приводимо до атрофії власних м’язів: «Ми сьогодні не мусимо думати, не мусимо вчити табличку множення. Калькулятор та комп’ютер заміняє багато людських зусиль, тому навіть в інтелектуальному контексті людина теж приводиться до атрофії», – зауважив Єпископ.

Ведучи далі Архиєрей наголосив: «Ми перестали працювати над собою не тільки у фізіологічному контексті, але теж у духовному, і тому приводимо себе до розслабленості тобто до паралічу. Параліч же не мусить бути через крововилив, він може статися через наше зусилля, чи радше не зусилля над собою. Якщо говорити про наше духовне життя і зважити на Христові Слова, що Царство Боже здобувається силою, то багато з нас, є «духовними паралітиками». Щоби правдиво та гідно жити – ми потребуємо нашого глибинного оздоровлення», – зауважив проповідник.

Опісля Єпископ віднісся до рядків з Євангелії: «Принесли його четверо і через стелю спустивши поставили перед Ним (Спасителем)», Владика зазначив, що людина потребує іншої особи – людини, яка принесе нас до церкви, щоби нас охрестили, щоби ми стали учасниками вічного життя, та членами містичного Христового тіла, яким є Христова Церква: «Ми потребували людини – батьків, щоби Бог привів нас у цей світ. Ми потребуємо завжди когось, хто нам скаже, перші слова про Бога, пояснить, що таке добро і зло і очевидно ми потребуємо людини, яка підставить нам рамено, яка подасть нам долоню, піднесе з упадку і покаже нам шлях виходу з тих чи інших ситуацій. Ми справді живучи на землі в квадраті власного его, були би дуже бідними. Тому людина, та що поруч потребує нас, так як ми потребуємо її».

Продовжуючи Архиєрей наголосив: «Параліч та розслабленість може прийти через духа униніє (зневіри), млявості, може прийти через розчарування, через втрати і недосягнення мети. Тому сьогоднішня Євангелія скерована до всіх тих, хто розчарувався, хто забув, хто зневірився, хто відчуває мало сил для того, щоби адекватно жити, хто зневірився, хто справді відчуває мало сил для того, щоби гідно жити.

Завершуючи Владика усім вірним побажав: «Нехай сьогоднішня наша молитва і сьогоднішня Друга неділя Великого посту, буде для нас ще однією нагодою застановитися над станом власної душі, над тим, до чого кличе нас Господь словами сьогоднішньої Євангелії. Та якщо справді піст – це молитва та милостиня, то ми маємо дуже багато праці» – наголосив Архиєрей.

Прес-служба Київської архиєпархії

You may also like...