«Будь-які хвороби, епідемії завершуються, але якими ми із них вийдемо?» – четверта реколекційна наука о. Романа Островського

Вчитися на прикладах тих людей, яким вдалося вийти із здавалося б безвихідних життєвих ситуацій. До цього у четвертій реколекційній науці закликав о. д-р Роман Островський, запропонувавши розважання над Книгою Проповідника та двома епізодами Євангелія від Луки – зціленням десятьох прокажених і зустріччю Ісуса із Закхеєм. Науку священник провів, вже традиційно, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового після Молебню до Богородиці, який сьогодні, 19 березня, відслужив Блаженніший Святослав.

На початку реколекційної науки о. Роман запросив слухачів, не знеохочуючись, продовжити пошуки відповідей на запитання, які стоять сьогодні перед нами: «Дуже часто, коли людина, група чи суспільство зустрічається із певною проблемою, викликом, неминуче настає етап депресії або ж знеохоти, зневіри. Ми розуміємо, що наших людських сил недостатньо, нам хочеться опустити руки, здатися, визнати, що далі ми рухатися не можемо… Тому сьогодні хочу запропонувати дві книги, в яких ми знайдемо тих персонажів, які неодноразово переходили через власну зневіру, знеохочення, але все ж таки знайшли спосіб, щоби із цього вийти».

Коментуючи Книгу Проповідника, реколектант зауважив, що її автор пропонує нам дуже тверезий погляд на життя. З одного боку, у світі немає нічого стабільнішого за його рутинність – людина приходить і відходить, сонце сходить і заходить, поспішаючи до свого місця. Це банальні речі, які відбуваються щодня. І така рутина нас втомлює. Навіть у теперішньому нашому стані чекання, рутина починає нас присипляти, робити нас отяжілими. Однак з іншого боку, якби сонце щодня не вставало і не заходило, дощ не падав, тоді життя завмерло б. У цьому, на переконання о. Романа, є особливість Божого дару, в цю повторюваність створеного світу Творець вклав певну логіку.

Продовжуючи, священник звернув увагу слухачів на те, як автор книги говорить про ріки: «”Всі ріки течуть у море, та море не наповнюється”… Мабуть, він (ред. – Колегет) має перед очима ріку Йордан, яка впадає у Мертве море. Парадокс цієї ріки у тому, що скільки би прісної, якісної, доброї води вона би не несла, Мертве море завжди залишатиметься солоним». Так буває і у людському житті, – зауважив о. Роман, – скільки б малими зусиллями, ми не намагалися змінити велику проблему, вирішити її, нам це не вдається, бо є речі, які від нас не залежать.

Приходячи до розуміння, що усе марнота марнот, що немає нічого нового під сонцем, що людина часом не в силі вирішити проблем, які її турбують, автор Книги Проповідника приходить до висновку: «Усе Бог створив гарним у свій час і вічність Він вклав їм у серце. Одначе так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця» (Проп 3, 11). Коментуючи цей уривок, о. Роман пояснив, що те, що Творить Бог, стає красивим: «Часто, дивлячись на світ, бачимо його байдужим, нецікавим, ворожим до нас, але його справжньою характеристикою є те, що він є красивий. Таким він був задуманий Богом. І ми, які живемо в цьому світі, є красивими, гарними і добрими. Але та невеличка помилка, поломка, яка сталася через гріх, поміняла наше бачення світу». Не зважаючи на гріховність людини, – продовжив реколектант, – вічність, яку вклав Творець у серце людини, заставляє її бути неспокійною, кличе її вийти за власний горизонт, доторкнутися до чогось більшого.

Досвід автора Книги Проповідника, на думку о. Романа, вчить нас бачити важливість у звичайних побутових речах, про які ми дуже часто забуваємо: «Їсти, пити, бути з рідними є важливим. Рутина складає наш спосіб життя. І побачити присутність Творця саме у тій рутині є найважче… Однак у простих речах ми найчастіше може зустріти Господа».

Опісля священник перейшов до розважань над уривками з Євангелія від Луки. У першому – про зцілення десятьох прокажених – о. Роман підкреслив їхніх послух Ісусові і відвагу пуститися в дорогу, навіть вагаючись. Проказа була хворобою, яка ізолювала людей від суспільства. Прокажений був змушений покинути сім’ю і віддалитися від села чи міста і прилучитися до іншої спільноти – спільноти прокажених. Хворі на проказу люди лише час від часу наближалися до населених пунктів, щоби попросити милостині. Продовжуючи свій шлях до Єрусалиму, Ісус побачив десятьох прокажених, які просили у нього зцілення. Єдиною реакцією Ісуса, як зауважив у науці о. Роман, була вказівка піти і показатися священникам, адже саме священники мали визначити, що людина насправді стала чистою від прокази. «Власне, коли вони йшли, очистилися, – зауважив реколектант. – Ісус не доторкався до них. Лише відправив їх. Саме їхня дорога сумніву, стала дорогою очищення. Вони могли й не піти, якби шукали людської логіки. Але вони пішли і стали чистими».

Один із тих десяти, який повернувся, щоби подякувати Ісусові, був самарянином. Отець Роман пригадав, що юдеї не спілкувалися із самарянами, бо вважали їх поганами, однак горе їх об’єднує в одну спільноту. Далі священник закликав задуматись над питанням виходу із хвороби. До чого страждання, які ми нині переживаємо, можуть нас привести. Дев’ять із десяти прокажених не повернулися подякувати, кожен пішов своєю дорогою, зцілення роз’єднало їх: «Горе об’єднало їх, проте зцілення їх роз’єднало. Тут виникає питання вдячності і питання невдячності. Питання досвіду цього страждання, до чого воно нас може привести?! Будь-які страждання, хвороби, епідемії завершуються, але якими ми із них вийдемо? Чи ми повернемося на початок, щоби подякувати Богові за те, що він нас підтримував? – зауважив реколектант і додав, – справжня віра не будує мурів, вона їх руйнує».

У коментарі останнього із біблійних уривків четвертої реколекційної науки о. Роман наголосив на тому, що для Закхея існувало минуле, яке йому не подобалося і яке він вже прожив, і майбутнє, яке він ще би хотів прожити. Але Христос вказує йому на сьогодні. Далі священник додав, що ті, які залізли на сикомор, віддалилися, є найдальше, найбільше потребують допомоги, їм найважче злізти, і Христос спеціально змінює свій шлях, робить зайвий шмат дороги, щоби їм допомогти.

На завершення о. д-р Роман Островський, закликав звернути наш погляд на нинішні потреби людей навколо нас: «У нинішніх складних умовах ми всі маємо небезпеку закритися, відчути себе самотніми. Ми всі потребуємо підтримки. Проте сьогодні також у наших силах є підтримати один одного, сказати чи написати добре слово і бути присутніми у житті один одного».

Нагадуємо, що в Патріаршому соборі Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви щодня від понеділка до п’ятниці о 12.00 служать Молебень за недужих. Важливою складовою молитви є реколекційні науки о. д-ра Романа Островського, який на основі біблійних персонажів допомагає учасникам молитви побачити, відчитати Божу милосердну присутність у подіях, пов’язаних із коронавірусом.

«Живе телебачення» здійснює прямі трансляції молебнів задля уможливлення участі в молитві всіх охочих. Прямий ефір можна переглянути на каналі «Живого ТБ» в мережі YouTube або сторінці «Живого ТБ» у Facebook.

Департамент інформації УГКЦ