“Багато є людей, які важко працюють щоби примножити свої таланти” – Недільна проповідь о. Олега Шепетяка на Шістнадцяту Неділю по Зісланні Святого Духа

16-а Нд. по Зісланні

Передсв. Різдва Пресв. Богородиці

Муч. Созонта

Гл. 6: 11 – 18, Йо 3:13-17, 2 Кр: 6 1 – 10, Мт 25: 14 – 30

 

Всечесні отці,

Дорогі у Христі Брати і Сестри,

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми чуємо з Євангелії від  Матея притчу про таланти. Ту притчу, яку ми чули неодноразово, яка нам добре відома, але знову і знову ж, ми повторюємо її для того, щоби показати важливість цього, що сказав нам Христос.

Христос розповідає про пана, який роздає таланти. Таланти в той час – гроші. І суми, які називає Христос є справді дуже великі. Мабуть тому, щоби показати, що пан не міг роздати своїм слугам такі величезні суми. Можливо, Христос це робить тому, щоби і нам показати, що це є притча, шо це є історія, яку ми повинні розуміти в переносному значенні. Під паном, Христос напевно, розуміє тут Бога, який кожному з нас дає якийсь дар, якийсь талант. Він не пускає нас у цей Світ з пустими руками. Він кожному дає щось, що людина повинна в цьому Світі реалізувати.

Даючи оці таланти, пан сьогоднішньої притчі, повертаючись до своїх слуг запитує: «Що вони з ними зробили». І той хто отримав п’ять, приніс йому десять – слуги примножують таланти. Лише той хто отримав один, не примножив його. Цікавим моментом тут є те, що пан повернувшись і запитавши, що вони зробили з талантами, не забирає ці гроші назад. Він залишає їх тим слугам. Але він осуджує того, хто не примножив свого таланту.

Звернімо увагу, що ті хто взяли ті таланти і їх примножили, відповідно поки пана не було, напевно, важко працювали, мусіли жертвувати багато часу, зусиль, уваги, мусіли віддаватися цілій отій праці. Вони примножили. Приходять назад до пана і з вдячністю звітують.

Той хто не примножив таланти, хто закопав свій талант, приходить до пана не з покаянням а зі звинуваченням. Пан дає йому талант, дає йому величезну суму грошей, щоби він зміг щось у своєму житті зреалізувати. Він нічого не робить для того, щоби примножити те, що він отримав. І коли приходить час на звіт, замість того, щоби покаятися і визнати, що він був лінивий, він натомість приходить зі звинуваченням – «Пане знав я тебе, що ти жорстокий чоловік – жнеш де не сіяв, збираєш де не розсипав, тому зо страху я пішов і закопав талант свій у землю».

Ті хто працювали, хто зреалізували себе, хто зреалізував свої таланти, вони не звинувачують, вони приходять з вдячністю за те, що їм був даний шанс. Вони приходять з вдячністю до пана за те, що пан дав можливість їх реалізувати в цьому світі. Той хто нічого не зробив – приходить і ще й звинувачує.

В цій притчі ми бачимо дуже важливе послання Христове до нас. Дуже часто ми говоримо про багатства, про таланти з осудом. Дуже часто ми осуджуємо тих хто щось заробив і хто щось у цьому житті здобув. Безперечно, ми особливо у нашій новітній історії бачимо непоодинокі випадки, коли хтось щось заробив нечесним шляхом: через корупцію, через розкрадання державної казни. І ми звичайно маємо право, як народ, осуджувати наших чиновників. Оскільки, кожен чиновник є найманий працівник, який отримує свою зарплатню з кишені громадян. Однак, ми не завжди осуджуємо справедливо. Дуже часто ми лінуємося, щось робити. І коли ми бачимо, що хтось досягає чогось – починається заздрість. Ми відкидаємо від себе навіть думку про те, що ми можемо комусь завидувати – заздрити. Ми відкидаємо від себе ту думку тому, що ми ж в своїх очах дуже добрі. Але звернімо увагу, не всі хто в житті щось здобули є злодії і корупціонери.

Багато є людей, які важко працювали, щоби зреалізувати, щоби примножити свої таланти. Багато є людей у світі, які заробивши щось своєю працею, багато жертвують на благодійність. Своїми знаннями і талантами змінюють культуру, будують науку, розвивають мистецтво і обов’язково навколо з’явиться хтось, хто починає заздрити. Хто сам отримав свій талант і має рівно такі ж можливості, але свій талант пішов і закопав, а іншому починає заздрити. Отой чоловік, який закопав свій талант, він не тільки не сповнив волю свого пана, окрім цього він був лінивий, він занедбав те, що йому дано і він заздрив. Він приходить до пана і починає його звинувачувати. В чому? Можливо тому, що він приходить звітувати третім та бачить, що ті два попередні мають про що прозвітувати, а він не має. І найкращий спосіб оборонитися, це першим нападати. От він і нападає на пана. Але мудра Господня відповідь – Пан сьогоднішньої Євангелії не заперечує, не оправдовується, він відповідає йому тими ж словами, що той йому висловлює – «Ти ж знав, що я жну де не сіяв і збираю де не розсипав, тож треба було тобі дати мої гроші торговцям і я вернувшись взяв би своє з відсотками». Він не оправдовується, не пояснює йому, що саме він дав йому шанс зреалізуватися в цьому житті. Навпаки, він погоджується, не тому, що справді збирає де не сіяв, адже ж від попередніх двох він не забрав ті таланти про які вони йому звітували, він їм їх залишив.

Пан не прагне забрати назад своє, він дарує, але переконувати цього чоловіка безсенсовно. У нього уже складена візія ситуації, у нього вже складене бачення. Він розуміє, що всі навколо є йому винні щось. Всі йому мусять щось дати.

В інших  місцях Євангелії зустрічаємо коли Господь говорить про багатства негативно, говорячи про багатства, як про залежність, але в сьогоднішньому Євангелії звучать дуже влучні висловлювання. Йдеться про таланти, таланти в цей час була грошова одиниця, але воднораз так, як і сьогодні особливі обдарування.

Господь сьогодні говорить не про гроші, Він говорить про ті дари, які кожен з нас у собі має. Кожен із нас! Хтось може робити бізнес, хтось є добрим чиновником, хтось добрим науковцем, хтось зреалізовує себе в мистецтві, хтось чинить правосуддя, хтось є добрим лікарем чи вчителем чи інженером, хтось вміє добре готувати їжу. Кожна професія є потрібна і навіть необхідна у цьому світі. І кожна людина має в собі талант, але скільки людей те, що їм дано просто закопали?

Уявімо собі, що кожен із нас зреалізував би все те, що йому дано, кожен примножив би подвоїв би свої таланти, яким прекрасним був би світ, яким він був би культурно, цивілізаційно багатим.

Якщо би ми примножили свої духовні таланти, зуміли проявити любов до ближнього, до Бога до себе, наскільки цей Світ був би добрим і святим. Але диявол приходить і сіє в наші серця лінивство. Лінивство до будь-якого подвигу: духовного, фізичного. І це лінивство змушує нас закопувати свої таланти, а пізніше шукати винних. І винними стають всі: ті хто зреалізувалися і Бог, який ці таланти дав.

Цей слуга волів би, щоби пан йому не давав нічого, він волів би проіснувати, а не прожити своє життя і тоді не було би за що звітувати, але в світі немає нікого і нічого, що не було би дароване Богом для того, щоби цей світ ставав кращим. Кожна рослина, кожна тварина кожен камінь, ріка, крапля води – мають своє призначення в цьому світі. Вони є для чогось і вони є в цьому світі необхідними. Наскільки ж важливішими і більш необхідними є в цьому світі ми? Якщо жива і нежива природа гідно сповнює свою місію, реалізовує те, що дане їм Богом, то ми тим паче покликані реалізувати, примножити і не закопувати, а якщо закопали не шукаймо винних.

Пам’ятаймо завжди, що найбільшої шкоди нам, можемо завдати лише ми самі. Не хто інший! Немає зовнішньої сили, яка може зробити нас нещасливими, якщо ми в своєму серці будуємо щастя собі і іншим. Даровані нам таланти, даровані нам для того, щоби ми робили цей світ кращим. І тільки тоді ми будемо робити цей світ кращим і виявляти в ньому любов, ми й самі зуміємо бути в ньому щасливими. Бо ті хто несуть любов, реалізовують свій духовний подвиг у цьому світі – є носіями Царства Божого. «Хто має вуха слухати нехай слухає» – закінчує Євангелист Матей сьогоднішню притчу.

Хто має вуха слухати нехай слухає тому, що в цій притчі висловлено усе те, що Господь від нас чекає.

Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Цитати із Святого Письма

Послання апостола Павла до Галатів 6:11-18

¹¹ Гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою.¹²Ті, що хочуть показатися гарними тілом, – вони силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа.¹³Бо й самі обрізані, не додержують закону, а хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом.¹⁴Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові;¹⁵бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише – нове створіння.¹⁶На тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а й на Ізраїля Божого.¹⁷На майбутнє нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса.¹⁸Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати! Амінь.

Євангелія від Йоана 3:13-17

¹³ Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!¹⁴Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним,¹⁵щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.¹⁶Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.¹⁷Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.

Друге послання апостола Павла до Корінтян 6:1-10

¹Як співробітники, ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно.²Бо каже: «Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння.»³Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння;⁴але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах,⁵під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах,⁶у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові,⁷у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці,⁸у славі й безчесті, у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві,⁹як незнані, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карані, та не забиті;¹⁰як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо.

Євангелія від Матея 25:14-30

¹⁴І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно.¹⁵Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав.¹⁶Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів.¹⁷Так само і той, що взяв два, також: придбав два других.¹⁸А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.¹⁹По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок.²⁰Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів.²¹Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.²²Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав.²³Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.²⁴Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав.²⁵Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.²⁶Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав.²⁷Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками.²⁸Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять.²⁹Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.³⁰А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.

Прес-служба Київської архиєпархії

за аудіо матеріалами архіву священика Олега Шепетяка

Довідка:

о. Олег Шепетяк священик Київської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, доктор філософських наук, доцент кафедри філософії Київського університету імені Бориса Грінченка, викладач Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, місто Київ