Алея лип на Аскольдовій могилі в пам’ять про Героїв Крут
У неділю, 19 березня 2017 року, в храмі св. Миколая Чудотворця УГКЦ на Аскольдовій могилі згадували Героїв Крут.
Саме в цей день 1918 року тут, на тодішньому кладовищі, відбулося перепоховання загиблих молодих крутян. 99 років потому біля пам’ятного знаку Героїв Крут на Аскольдовій могилі відбулася Панахида з громадською жалобою. Парафіяни церкви на чолі з парохом о. Ігорем Онишкевичем молилися за усіх загиблих у нерівному бою під Крутами.
Занурюючись в історичні події кінця 1917 – початку 1918 років мимоволі проводиться паралель із сьогоденням. По-перше, у далекому 1917 році більшовики намагалися різними способами захопити владу в Україні. По – друге, Українська Центральна Рада понад усе прагнула самостійності для УНР і ніякі ультиматуми не приймала. Леніну, звісно, це не подобалося. 5 грудня 1917 року більшовицький російський уряд оголосив війну УНР. Аби пришвидшити шлях до незалежності, 9 січня 1918 року Центральна Рада в Києві видала IV Універсал, який проголошував Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу». В першу чергу вільною від Радянської Росії. За цим документом, УЦР критикує політику більшовиків та зобов’язується вести боротьбу проти їхніх прибічників в Україні. Аби не дати ворогу на чолі з М. Муравйовим підійти до Києва, кордони України з півночі на станції Бахмач захищали юнкери 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького, сотня новоствореного Студентського куреня (переважна більшість студентів була без жодної військової підготовки, погано озброєні та одягнуті), а також добровольці місцевого Вільного козацтва. Однак, у більшовиків була щонайменше удесятеро більша армія: близько 4 тисяч військових. У результаті такого нерівного розставляння сил, звісно, ворог переміг. Цвіт української нації загинув, але за час бою українська делегація все ж змогла укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
33 студенти потрапили в полон, на світанку наступного дня після бою 27 з них було розстріляно біля станції Крути. Шестеро мали щастя бути лише пораненими. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі. Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено і одразу рідні крутян звернулися до УЦР з проханням перевезти тіла загиблих до Києва, зокрема для поховання на Аскольдовій могилі. Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Протягом двох днів на Центральному вокзалі Києва стояли вагони з тілами загиблих, куди приходили родичі для упізнавання. І лише 17 героїв були ідентифіковані.
«6 березня 1918 р. о 10 ранку на Софійському майдані була проведена панахида. Сім дубових трун, покладених на гармати та засипаних квітами, під передзвін дзвону і похоронного маршу повезли на Аскольдову могилу, а за ними йшли козаки, родичі вбитих та ще багато люду» -, так написала тодішня газета «Боротьба». Зупинилася траурна процесія біля УЦР (Педагогічний музей), виступив М. Грушевський з промовою. З Братської могили на Аскольдовій відкривався тоді вид на Чернігівщину – на Крути.
Де саме було поховання крутян на Аскольдовій могилі? Скільки там героїв поховано? За радянських часів кладовище на Аскольдовій могилі було зруйноване. Пошуком могили крутян зацікавилася Ольга Бойченко, заступник директора спеціалізованого підприємства «Спас-сп»,спеціальність якої, як вона каже: «Захищати мертвих, рятувати могили від знищення». «Нам довелося професійно дослідити усю територію парку між храмом та колишнім будинком грабаря, – розповіла на зустрічі з парафіянами УГКЦ Св. Миколая Чудотворця пані Ольга. – «26 вересня 2015 року на місці, де, за давніми світлинами, повинна бути могила крутян, ми знайшли забетоновану площадку розміром 3X3,8 м, засипану чорноземом на 20 см. В центрі площадки – «стакан» з арматури для кріплення пам»ятника. Побачили фрагменти зруйнованої чорної гранітної плити. Ускладнює роботу те, що могилу, швидше, засипали сухим цементом, який з часом закам»янів. Майже півтора метри бетону ми уже зняли. Але до трун наразі не дістались. Залишилось ще близько метра. Незабаром (ред. – щоб була суха земля) відновимо роботи. Я думаю, тут отримали вічний спокій від 5 до 7 крутян, судячи з розміру могили». Хто вони? Які їхні прізвища? Однак, це вже наступний етап робіт. Похорони загиблих під Крутами, за розпорядженням Михайла Грушевського, відбувалися за державні кошти, тому, сподівання на збережені архіви. Другий похорон загиблих відбувся 10 березня на Звіринецькому військовому кладовищі. Пані Ольга провела власне розслідування, ініціювала опитування мешканців найближчих сіл: Печі, Крути, Хороше Озеро. Зізнається, що плутанина в датах виходить також внаслідок переходу УНР 16 лютого 1918 року на новий Григоріанський календар.
Пошукові роботи могили крутян на Аскольдовій проводилися за дозволом та при підтримці КМДА, Печерської РДА, районного автодору та зеленбуду. Отримання усіх дозвільних документів та організація роботи техніки – це старання Володимира Волкова, керівника ГО «Українська військова організація Спас 23». Ну і ,звісно, храм УГКЦ Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі підтримувала фінансово такі благородні цілі. «Ми дуже раді, що пані Ольга з паном Володимиром взялися за пошукові роботи на Аскольдовій могилі Братського поховання крутян. Ми і так молимося за усіх, хто загинув у цьому нерівному бою. На жаль, цвіт української нації продовжує гинути і сьогодні – на сході України», – каже парох храму Св. Миколая Чудотворця о. Ігор Онишкевич. В пам’ять про розстріляних молодих крутян на Аскольдовій могилі було висаджено липову алею. Кожне дерево носитиме ім’я героя. А цвіт та запах лип нагадуватиме нам про подвиг української молоді, яка боролася за незалежність України.
Слава Станіславська
