10 думок Владики Йосифа Міляна про Блаженнішого Патріарха Любомира Гузара
З нагоди п’ятої річниці відходу до вічності Блаженнішого Патріарха Любомира Гузара, публікуємо Вашій увазі 10 думок Владики Йосифа Міляна, Єпископа-помічника Київської Архиєпархії про постать Блаженнішого Любомира. Ці вислови про Церкву, Україну, молодь та людяність ще більше відкриють нам те, Ким насправді був та є Блаженніший Любомир Гузар.
- Блаженніший Любомир був непересічною особою і не тому, що він був Главою Церкви, але тому, що він хотів та намагався бути людиною. Бути Людиною – його життєве кредо. Бути людиною було в самій його сутності! Тому, люди запам’ятали його через дбання про людськість у ньому – у Любомирі Гузарі, не в Кардиналі Гузарі, не в Першоієрарху УГКЦ, а в Людині.
- Наш Патріарх Любомир залишився для нас людським та духовним провідником. Адже він був духовною людиною, повної Віри, людяності та з тонким почуттям гумору.
- Його «бути Людиною» яскраво проявилося у передаванні влади проводу Церкви. Він хотів віддати цей уряд «теплою рукою». Хотів поділитися досвідом та бути корисним для народу. Теплота руки Блаженнішого Любомира присутня до нині, і ще довгий час грітиме його послідовників. Його «тепла рука» сьогодні присутня у висловах, цитатах, мові та книжках.
- Він мав дуже багато досягнень, через які багато зробив для своєї Церкви та українського народу. Але найперше Він був слуга Божий. Він служив Богові й нікому іншому. Він так хотів жити, й так жив. Він вчить і нас так жити.
- Блаженніший Любомир не був дуже голосний, він просто робив. Робив тихо та мирно. Часто повторював: «Людина приходить у світ, щоб його змінити». Тому, Блаженніший Любомир – Людина, якій вдалося змінити український світ та світ Церкви.
- В останні роки свого життя Блаженніший Любомир був фізично незрячим, проте, він на все дивився духовними очима. До всіх відносився однаково достойно, нікого не принижуючи чи вивищуючи. У своєму житті Він завжди старався послужити ближньому.
- Він принципово не брав від влади гроші на будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві, не хотів через це служити владі, бо був слуга Божий.
- Блаженніший Любомир вмів говорити мовою молоді у віці вісімдесят років. Це неабияке мистецтво. Він вмів відповісти на запити молоді, не на запитання, а на запити. Молодь захоплювала Любомира Гузара.
- Він був дуже глобальною Людиною та широко мислив. Він дбав про загально українське християнство. Тому працював для своєї Церкви та був готовий робити все, щоб Церква жила та розвивалася.
- Він жив так само як ми живемо, Він був Людиною такою як ми. Він вмів жити так, щоб залишитися в пам’яті, слові та служінні Богові й Церкві. І тим самим заслужив серед нас добру пам’ять про себе. Багато хто серед нас хотів би повторити Його життя. Однак кожний з нас має свою дорогу до Бога. Але кожен з нас може взоруватися на Нього – на Любомира, який був Людиною.
