«Їхнім завданням було здобути Незалежну Україну. Нашим завданням є її не втратити» – владика Йосиф Мілян під час перепоховання полковника Євгена Коновальця

У Патріаршому соборі Воскресіння Христового відслужили Чин похорону полковника Армії УНР, командира Січових стрільців і першого голови ОУН Євгена Коновальця. Заупокійне богослужіння очолив владика Йосиф Мілян. Із ним співслужили владики Степан Сус, Василь Тучапець і Максим Рябуха, а також священники Київської архиєпархії. У молитві взяли участь представники державної влади і Збройних сил України, ветерани, українська громада Канади та численні вірні.

«Сьогодні Україна зустрічає одного зі своїх синів. Зустрічає після довгої дороги. Після десятиліть чужини. Після десятиліть, упродовж яких його ім’я намагалися стерти, спотворити, заборонити, а його самого – назавжди залишити далеко від землі, за яку він боровся і якій присвятив своє життя», – сказав владика Йосиф Мілян під час Чину похорону полковника Євгена Коновальця.

У своєму слові владика наголосив, що християнин біля домовини ніколи не говорить лише про минуле, адже могила для християнина не є кінцем людської історії.

«Христос навчив нас дивитися далі. Тому сьогодні ми не лише повертаємо останки великого українця на Батьківщину. Ми ставимо перед собою значно глибше запитання: що говорить нам Євген Коновалець сьогодні?» – зазначив протосинкел Київської Архиєпархії УГКЦ.

Євген Коновалець народився 1891 року в Зашкові біля Львова. Він належав до покоління українців, якому історія не подарувала власної держави, але яке відважилося повірити, що ця держава можлива.

«Коли настав час великих випробувань, він не залишився стороннім спостерігачем. Євген Коновалець став одним із творців і командирів Січових стрільців, полковником Армії Української Народної Республіки, а після поразки визвольних змагань не погодився визнати цю поразку остаточною. Він став одним із творців Української військової організації, а згодом очолив Організацію українських націоналістів», – сказав владика Йосиф.

За його словами, історичну постать Євгена Коновальця можна оцінювати, досліджувати та дискутувати про окремі рішення тієї складної епохи. Однак неможливо заперечити, що він належав до людей, які не погодилися з думкою, що Україна приречена не мати власної держави.

«І саме це робить його постать такою важливою для нас сьогодні», – наголосив владика.

Євген Коновалець пережив поразку української державності, бачив розпорошення українців, окупації, політичні суперечки та еміграцію.

«Міг сказати: ми програли, все закінчилося.

Але не сказав.

Він зрозумів одну надзвичайно важливу істину: державу можна втратити на полі бою, але остаточно вона помирає лише тоді, коли народ перестає вірити у своє право бути вільним.

Тому Коновалець працював передусім над тим, щоб не померла українська воля», – підкреслив єпископ-помічник Київської архиєпархії.

Владика Йосиф Мілян також нагадав, що Москва дуже добре розуміла небезпеку, яку становила постать Євгена Коновальця. 23 травня 1938 року в Роттердамі полковник був убитий агентом радянських спецслужб.

«Здавалося б – одна людина. Емігрант. Без держави. Без армії. Далеко від України.

А могутня радянська імперія вважала за необхідне знайти його в іншій державі й фізично знищити.

Чому?

Тому що імперії бояться не тільки армій.

Імперії бояться людей, які зберігають пам’ять.

Імперії бояться людей, які виховують інших.

Імперії бояться людей, які не погоджуються назвати рабство миром.

Імперії бояться народів, які знають, ким вони є», – сказав єпископ.

Церква і збереження української пам’яті

У своєму слові владика Йосиф Мілян звернув увагу на особливий зв’язок постаті Євгена Коновальця з духовним і культурним середовищем Галичини, у якому він виростав.

«Він виростав у тому духовному і культурному середовищі Галичини, в якому Церква була не лише місцем молитви. Вона була простором, де народ зберігав свою пам’ять, мову, культуру, гідність і свідомість», – зазначив владика.

Це була епоха Праведного митрополита Андрея Шептицького.

«Митрополит Андрей розумів, що любов до свого народу не суперечить християнству, коли вона очищена від ненависті. Навпаки: християнин не може бути байдужим до долі народу, серед якого Бог поставив його жити і служити», – наголосив протосинкел Київської архиєпархії.

Водночас владика підкреслив, що Церква не може ототожнювати Євангеліє з жодною політичною ідеологією.

«Її місія значно вища.

Найкращою пам’яттю про нього буде Україна, яка вистоїть.

Україна, яка не зречеться себе.

Україна, в якій державна незалежність буде поєднана з внутрішньою свободою людини.

Україна, в якій сила не буде відділена від правди, патріотизм – від моралі, а любов до Батьківщини – від любові до Бога і ближнього», – підкреслив владика Йосиф.

Завершуючи своє слово, владика наголосив, що повернення Євгена Коновальця має стати не лише поверненням його останків на рідну землю, а й поверненням його запитань до сумління сучасних українців.

«Сьогодні Євген Коновалець повертається додому.

Але нехай це буде не тільки повернення людини в українську землю.

Нехай це стане поверненням його запитання до нашого сумління:

Україно, якою ти стала?

Народе, чи пам’ятаєш, якою ціною тобі виборювали право бути собою?

Християни України, чи вміємо ми так любити свою землю, щоб ця любов робила нас не жорстокішими, а відповідальнішими; не сповненими ненависті, а готовими до служіння і жертви?»

«Колись покоління Коновальця мало перед собою Україну, якої ще не було.

Ми маємо Україну, яка є.

Їхнім завданням було її здобути.

Нашим завданням є її не втратити», – наголосив владика Йосиф Мілян.

І завершив:

«І коли сьогодні українська земля приймає тіло свого сина, нехай нашою відповіддю йому буде не лише слово пам’яті.

Нехай нею буде наша вірність.

Вірність Богові, правді, своєму народові, Україні.

А тобі, полковнику Євгене, після довгої дороги чужиною нехай нарешті буде легкою рідна українська земля».

Прес-служба Київської Архиєпархії