Утреня молитва вівторок
Утреня
Тропар
(г. 8): Ось Жених приходить опівночі… (див. вище).
Сідальні
(г. 4): Браття, полюбімо Жениха,* і прикрасім свої світильники світлими чеснотами й правдивою вірою,* щоб як мудрі Господні діви,* були ми готовими ввійти з ним до весільної світлиці.* Жених бо, як Бог, обдаровує всіх нетлінним вінком.
(г. 4, под.: Здивувався Йосиф): Священики й книжники з лютою заздрістю* зібрали беззаконну раду на тебе, Спасе,* і підбурили Юду до зради.* Тому він, виступивши безсоромно, говорив проти тебе беззаконним людям:* Що мені дасте, і я вам видам його у ваші руки?* Визволи, Господи, душі наші від його засуду.
(г. 8): Юда нечестивий снує пожадливі грошолюбні думки,* починає діяти, нараджується і обмірковує зраду;* відпадає від світла, прийнявши темряву;* погоджується на ціну та продає Неоціненного.* Тому він, окаянний, зрадивши тебе, Господи, в нагороду за все,* що заподіяв, знаходить повішення і люту смерть.* Від його долі визволь нас, Христе Боже,* даруючи прощення гріхів тим, що з любов’ю святкують* твої пречисті страждання.
Стихири на стиховні
(г. 6): Прийдіть, вірні, і трудімось ревно для Владики,* що роздає слугам багатство.* Усі ми, відповідно до одержаного, помножуймо талант благодаті:* хто одержав мудрість, хай приносить добрі вчинки;* інший хай службу виконує ревно;* інший хай ділиться своєю вірою, проповідуючи невченому;* ще інший хай розсипає багатство бідним.* Тим чином ми збільшимо те, що було нам дане* і, як вірні завідувачі ласки, удостоїмося Владичної радости.* її сподоби і нас, Христе Боже, як чоловіколюбець.
Коли прийдеш, Ісусе, у славі з ангельськими силами* і сядеш на суддівському престолі,* не розлучи мене з собою, Пастирю добрий.* Дороги твої – праві, а розпусні – ліві.* Не погуби з козлами мене, що стільки тяжких гріхів маю,* але зарахуй мене до овець по правому боці* і спаси мене, як чоловіколюбець.
Жениху, кращий від усіх людей,* що нас запросив до духовного пиру на своїм весіллі!* Участю у твоїх стражданнях здійми з нас нужденну одіж гріхів,* прикрасивши нас одежею слави та вчини нас, Милосердний,* світлими учасниками твого царства.
Слава і нині (г. 7): Душе моя, оце Господь вручає тобі талант.* Зі страхом приймай дар і доробляйся ним* для того, що його тобі дав.* Роздавай убогим та зроби Господа собі другом,* щоб ти стала по його правиці,* коли він прийде у славі,* та щоб почула блаженний голос:* Увійди, слуго, в радість Господа твого!* Цього, Спасе, і нас блудних сподоби* заради великої своєї милости.
Біблійне читання на Утрені
Євангеліє – Мт. 22:15–23:39
Одного разу радились фарисеї, як би зловити Ісуса на слові. І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, -кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені гріш податковий. Ті принесли йому динарш. Він спитав їх: Чий це образ і
напис? Відповідають йому: Кесарів. Тоді він до них каже: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли. Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: “Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. Так само і другий і третій аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.” Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не .женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!” І чувши це народ, дивувався його навчанню. Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом. І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.” Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.” Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом, кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?” І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
Тоді Ісус промовив до народу й до своїх учнів: “На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять. В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть. Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й побільшують свої китиці. Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в синагогах та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: Учителю! Ви ж не давайте себе звати: Учителю, – один бо ваш Учитель, ви ж усі брати. Та й отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небі. Ані наставниками не звіться, один бо ваш Наставник -Христос. Найбільший з вас буде вам слугою. Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений. Горе вам, книжники та
фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливосте. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! Ось дім ваш лишиться вам порожній. Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім’я Господнє!”
