У Добрянах звершили чин Похорону за новопреставленим Степаном Міляном

21 жовтня 2021 року, у Добрянах, що на Львівщині звершили чин Похорону за новопреставленим Слугою Божим Степаном Міляном, Батьком Владики Йосифа Міляна, Єпископа-помічника Київської Архиєпархії.

Божественну Літургію та Парастас у храмі Івана Богослова УГКЦ у Добрянах очолив, Архиєпископ Ігор Возьняк, Митрополит Львівський. Співслужили під час молитви Владика Йосиф Мілян, Владика Богдан Манишин, Єпископ-помічник Стрийської Єпархії, Владика Василь Івасюк, Правлячий Єпископ Коломийської Єпархії, Владика Григорій Комар, Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, Владика Йосафат Говера, Екзарх Луцький. Чисельно присутні були духовенство Київської та Львівської Архиєпархій, Стрийської, Самбірсько-Дрогобицької, Коломийської Єпархій та Луцького Екзархату.

Слово до скорбної родини виголосив Владика Григорій Комар. Зокрема він зауважив, що життя людини сповнене радісними та скорботними днями. «Сьогодні один зі скорботних днів особливо для родини Мілянів, коли відпроваджують дорогу для себе людину. Ми живемо в третьому тисячолітті, і здається нема такої ділянки, яку б не опанувала людина, але перед обличчям смерті ми залишаємося в такій самій невідомості як і три тисячі років тому. Ми дивимося на смерть, як на ту, що не має очей, бо вона не вибирає кого має забрати, не зважає на вік, красу, здоров’я чи хворобу. Вона не має вух, бо не чує ані вдовиного плачу, лементу сиріт. Вона не має жодних почуттів чи співчуття. Вона не попереджає про свій прихід, але ніби заохочує кожного бути готовим до її приходу в будь-яку хвилину. Вона залишає лише смуток, біль і розпач – так говорять до людей невіруючих, проте віруючі люди розуміють, що смерть має інший сенс. Смерть не лише забирає, вона також і дає. Вона дає нам місток, який веде до вічності. Смерть завершує земне життя людини, але одночасно стає початком вічності. Життя кожної людини має немов би таких три періоди: Перший – коли ми починаємо життя в лоні своєї матері; Другий – від народження, до хвилини фізичної смерті; Третій – вічний період нашого життя», – наголосив Архиєрей.

Відтак він додав: «Як новонароджена дитина простягає свої руки до матері, так і душа новопреставленої людини простягає свої невидимі руки до Господа Бога, щоб прийняв її до себе. Хвилина смерті є часом переселення до нового дому, до небесної оселі. В часі цього переселення душа не може взяти зі собою жодних речей, не так, як при переїзді на нове місце проживання. Момент смерті, момент переходу у вічність, позначений для людини певним страхом, бо не знаємо як там буде, не знаємо що там чекає, який іспит треба скласти перед Господом. А екзамен той один – екзамен з любові. Господь питатиме чи ми вміли любити ближнього. Ми маємо надію, що покійний Степан складе цей іспит любові, бо він був простою, людиною з великим серцем. Він вмів поважати інших, віддавав цілковито себе заради своєї родини. Він спричинився до зростання нових покликань, став батьком єпископа».

«По-людськи ми співчуваємо родині покійного втраті близької особи, але і просимо Пресвяту Богородицю, щоб вона привела душу новопреставленого Степана перед обличчя Ісуса, і своєю материнською молитвою випросила йому прощення гріхів. Кажуть, що живі закривають очі померлим, але часто стається що і померлі спонукають живих до прозріння. Скільки б людина не жила, але прийде момент, коли доведеться переступити поріг вічності. І краще бути приготованим до того перехідного кроку, щоб скласти іспит з любові. «Блаженна путь, на яку нині йдеш душе, бо тобі приготовлене місце упокоєння», – завершуючи наголосив Єпископ.

Після Божественної Літургії було зачитано лист-співчуття Блаженнішого Патріарха Святослава Єпископу-помічнику Київської Архиєпархії Владиці Йосифові Міляну з приводу відходу у вічність його батька Степана Міляна: «Хай Господь Бог зарахує покійному всі його старання і, вислухавши Ваші синівські молитви, прийме до свого Небесного Царства. Прохаємо нашого Небесного Отця, щоб простив новопреставленому рабу Божому Степанові всі прогрішення, вольні й невольні, і дарував вічне життя. Віддаємо душу покійного в руки безмежного Божого милосердя та з вірою промовляємо: «Несказанної слави Твоєї сподоби, Христе, того, що до Тебе переставився, де є житло тих, які веселяться, і голос чистої радості. Вічна йому пам’ять!» – сказано у листі Отця і Глави Церкви.

Відтак заупокійні моління продовжили на місцевому цвинтарі. Опісля Владика Йосиф Мілян звернувся до всіх присутніх із подячним словом: «На 92-му році помер батько. Його смерть була спокійною. Щодня він жив і завжди прагнув жити, і ми жили разом з ним. Ми гадали, що він ще подолає свою хворобу, але Господь його покликав цими днями до Себе», – наголосив Архиєрей.

Він зауважив: «Його смерть не є трагедією для нас, бо він прожив гарне життя. Багато хто мріє мати живих батьків у такому віці як я, а ми їх мали та маємо. Треба дякувати Богові, що Він так довго тримав батьків при житті для нас, попри хвороби та немолодий вік. Доки буду жити, буду щодня дякувати, що мав такого тата».

Ведучи далі Протосинкел Київський розповів, що його батько був простою людиною.«Він був простий, не занадто патріотичний, не занадто духовний. Він багато роздумував про себе, не дуже говорячи назовні. Його оця проста постава була для кожного з нас наукою. Він з певною святістю відносився до всього, що пов’язане було із землею. Він був хорошим рільником. Також і до Церкви відносився з великою пошаною. Він був справді віруючою людиною, хоч ніколи не кричав про свою віру. Ту свою віру вмів тихо і скромно передавати іншим», – зазначив Єпископ.

Завершуючи слово Владика Йосиф подякував усім за присутність на молитві: «Дякую митрополитові, єпископам, священникам, семінаристам та друзям, за спокійно відбутий похорон. Дякую колишньому довголітньому пароху отцю Івану Кузьмику, дякую отцю Богдану, який відпровадив тата перед відходом з пресвятою Євхаристією на устах. Тіло раба божого Степана опускаємо в землю, але душу відпроваджуємо до Небесного Єрусалиму. Нехай Господь прийме його у Свої обійми та простить йому прогріхи вільні й невільні, а через нашу спільну молитву дарує йому життя вічне. Амінь».