Актуальний стан церковного життя в Київській архиєпархії з точки зору мирянських організацій
Владислав Жушма:
“Актуальний стан церковного життя в Київській архиєпархії з точки зору мирянських організацій“
«Нова євангелізація <…> ставить своєю метою формування зрілих церковних спільнот, в яких віра виявляється і реалізується у цілому своєму первісному значенні, як єднання з особою Христа та Його Євангелією, як зустріч і священне єднання з Христом, як життя у дусі любові і служіння» (Іван Павло ІІ, Christifideles laici, 34)
У своїй доповіді, яка багато в чому матиме інформативний характер, я все ж хотів би акцентувати на вартості і важливості існування різних церковних мирянських рухів у Тілі Церкви, і зокрема у нашій Архиєпархії. Кожен такий рух має своє, особливе покликання, спрямованість, які в сукупності віддзеркалюють грані нашого християнського покликання — зрештою, стисло представленого у темі Собору: „Христа прийняти — Христом жити — Христа свідчити”. Таким чином, кожна спільнота чи рух у свій властивий спосіб беруть участь у євангелізаційній місії Церкви, у свідченні Христа і Його Доброї Новини.
Різноманітні форми діяльності мирянських рухів, про які піде мова нижче, є свідченням безперестанної дії Святого Духа у Церкві. Саме Святий Дух був первинним засновником того чи іншого руху, коли промовляв до сердець окремих людей. Він продовжує промовляти до послідовників і членів цих рухів, наповнюючи людські дії Божою силою. Відкритість на дію Святого Духа є запорукою здорової духовності, Божого життя у мирянських церковних рухах, запорукою здійснення ними свого, а радше Божого, даного Богом покликання у Церкві і світі.
Перед вами – рухи, за винятком молодіжних, які діють у Київській Архиєпархії нашої Церкви (молодіжні організації і рухи представлені у відповідній доповіді):
- Міжнародний рух «Матері в молитві»
- Міжнародний християнський рух подружніх пар «Подружні зустрічі»
- Міжнародний рух «Рух Назаретських Родин»
- Міжнародний рух спільнот «Віра і Світло»
«Сучасна людина більше вірить свідкам, аніж учителям, досвіду — аніж доктрині, життєвим фактам — аніж теоріям. Свідчення християнського життя є першою і незамінною формою місій» (Іван Павло ІІ, Redemptoris Missio)
Міжнародний рух «Матері в молитві»
«Любов матерів змінює світ» (Гасло руху)
Рух «Матері в молитві» об’єднує матерів, які регулярно збираються для спільної молитви, вчаться довіряти Богові та одна одній, прагнуть разом служити Богу та бути світлом для світу.
Спільнота в Україні є частиною міжнародної спільноти, яка виникла в 1995 р. і тепер існує в майже 100 країнах світу. Перша спільнота в Україні виникла при соборі св. Юра у 2000 р. з благословення Блаженнішого Патріарха Любомира (Гузара). Тепер такі спільноти — а їх понад 500 — існують в усіх єпархіях та екзархіях Української Греко-Католицької Церкви, їх членами є близько 10 тис. матерів. В Київській Архиєпархії на сьогодні існує 9 молитовних груп.
Групи збираються 1 раз на тиждень, об’єднуючи від 5 до 10 жінок; кожна спільнота має духівника в особі священика. У своїх молитвах матері заступаються за інших: за своїх дітей, одна за одну, за дітей цілого світу. Хоча головним завданням руху є молитва, матері провадять також соціальне служіння — опікуються сиротинцями, малозабезпеченими дітьми, багатодітними сім’ями, відвідують тюрми, психлікарні, несуть Боже слово до багатьох людей і моляться за них.
Важливим аспектом діяльності руху є свідчення, зокрема про народження дітей після багатьох років безпліддя, зцілення, вирішення важливих життєвих проблем. Цим «Матері в молитві» свідчать силу спільної молитви до Бога і повного довір’я і віддання Його любові.
Вже стало традицією проведення з’їздів руху в святих місцях, монастирях по всій Україні. Чотири роки поспіль у Неділю жінок-мироносиць до Києва на спільну молитву приїжджають сотні жінок з усієї України. Останній такий з’їзд відбувся в Вишгороді за участю засновниці руху Вероніки Вільямс. Також проводяться реколекції для членів руху.
Спільнота «Матері в молитві» вдячна своїм духовним наставникам – отцям тих парафій, при яких діють спільноти, велику допомогу і сприяння відчувають від сестер-служебниць Непорочної Діви Марії та сестер чину святого Василія Великого.
Приклад цієї спільноти пригадує нам правду про те, що справа євангелізації може бути плідною лише тоді, коли вона є невіддільна від молитви.
Міжнародний християнський рух подружніх пар «Подружні зустрічі»
«Подружжя починається від моменту, коли природна любов-έρως виходить поза власні кордони в акті взаємної самовіддачі подругів одне одному. Так любов-έρως ніби входить в динаміку любові-άγάπή, яка «прагне не до володіння і зосередження на одних лише особистих інтересах, але служить багатьом в ім’я їхнього порятунку» (св. Василій Великий)»
«Життя у Христі: моральна катехиза»
Міжнародний християнський рух подружніх пар «Подружні зустрічі» існує понад 30 років і зародився у Польщі; свого часу його благословив Краківський єпископ, у майбутньому Римський Архиєрей Кароль Войтила. Участь у русі розпочинається із реколекцій, покликанням руху є зміцнення подружнього зв’язку і зв’язку подружжя з Богом..
В Українській Греко-Католицькій Церкві рух почав існувати з 1999 року, коли за допомоги і підтримки римо-католицького осередку руху були організовані перші реколекції руху для подружніх пар — греко-католиків парафії Святого Миколая на Аскольдовій могилі в Києві. А вже у 2001 році, серед Постанов ХІ сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ було дано благословення руху «Подружні зустрічі» та рекомендація всім бажаючим його поширювати.
На даний час реколекції перейшли пари зі Львова, Івано-Франківська, Тернополя, які вже створили свої осередки, а також з Вінниці, Донецька, Чернігова та Харкова. У Київській Архиєпархії такий осередок на сьогодні існує у Києві.
Осередки Руху проводять щорічні зустрічі, на яких діляться своїми здобутками та обговорюють проблеми, планують майбутню роботу. Засновники та багаторічні координатори Міжнародного руху Єжи та Ірена Гжибовські часто брали участь у заходах, які проводились в Україні, а також запрошують до міжнародної діяльності представників українських осередків.
Київський осередок Руху за попередні роки склав певну традицію у своїй діяльності. Очолює спільноту аніматорів отець Олексій Геник і пара координаторів, яка обирається на рік. Щороку, як правило, проводиться двоє реколекцій для подружніх пар, Різдвяна зустріч, Хресна дорога для родин, виїзна родинна зустріч на початку літа.
Разом з Комісією у справах родини Київської Архиєпархії організовуються літні родинні табори, які покликані зміцнювати християнську родину та спільноту.
З жовтня 2008 року у церкві святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі кожного другого четверга місяця правиться Літургія за подружжя і родини.
Християнське подружжя, родина, які живуть, обдаровуючи один одного Божою любов’ю, постійно шукаючи Його волі і освячуючи один одного, у такий спосіб сповнюють завдання євангелізації, і є особливими свідками Христа для тих, хто їх оточує, для своєї парафії, Церкви.
Міжнародний рух «Рух Назаретських Родин»
«Не вистачить ані відновлювати душпастирські методи, ані краще організувати і координувати церковні установи, ані ще з більшою проникливістю вивчати біблійні та теологічні основи віри: потрібно збудити новий запал святості» (Іван Павло ІІ, Redemptoris Missio, 90)
Життя вірою у щоденному житті, виконання найпростіших і найскладніших справ разом з Христом і в Христі, визнання власної духовної убогості, постійне шукання і слухняність Божій волі за прикладом Марії – це ті основні духовні принципи, за якими намагаються жити члени Руху.
Рух Назаретських Родин зародився у Варшаві у 1985 р., а тепер існує у 34 країнах світу. Він не є рухом подружніх пар, як це часто сприймається з огляду на його назву, а відкритий для кожного члена церковної спільноти.
Ідеалом святості для членів Руху є життя Пресвятої Родини з Назарету, — буденне, позбавлене людського визнання й успіху, приховане і вбоге, але життя у відданні Божій волі й Божій любові, в постійному “нехай буде воля Твоя”. Члени Руху прямують до Бога дорогою духовного дитинства, тримаючи за руку як матір Пресвяту Діву Марію, прагнучи бути їй слухняними, як був “слухняний” їй (Лк 2, 51) Ісус в Назареті.
Рух заохочує до частої, а по можливості щоденної участі у Пресв. Євхаристії, медитації, вечірнього іспиту сумління, користування даром духовного проводу. Щотижневі зустрічі членів Руху є місцем ділення власним духовним досвідом і свідчення безмежного Божого милосердя у власному житті.
В Українській Греко-Католицькій Церкві перша спільнота повстала у 2001 р. у Києві при парафії св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі. Рух має затверджений церковною владою статут. На даний момент у Київській Архиєпархії існує дві спільноти Руху – у Києві та у с. Голдашівка Вінницької обл., місці пастирського служіння відповідального за Рух в Київській Архиєпархії о. Михайла Будника. Там же будується реколекційний центр. Рух проводить реколекції — загальні, молодіжні, аніматорські. Своєрідною традицією Руху вже стали всеукраїнські літні реколекції у Зарваниці
Через особисте зростання у вірі, постійне навернення і віддання себе Богові, даючи все більше місця Христові у собі (пор. Гал. 2, 20), члени Руху євангелізують свої родини, місця праці, спілкування, відпочинку, освячуючи церковну спільноту і світ.
Міжнародний рух спільнот «Віра і Світло»
«Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу, щоб засоромити сильних…» (1 Кор. 1, 27)
«Бідні та слабкі відкрили мені велику таємницю Ісуса. Якщо ти хочеш йти за Ним, ти не повинен дертися вгору по драбині успіху і влади, ставати все більш і більш поважним. Замість цього, ти повинен зійти вниз, щоб зустрітися і піти разом зі зламаними людьми, охопленими болем. І ти побачиш світло, що світить у темряві їх бідності…»
«У зустрічі з людиною неповносправною, терплячим чи вмираючим, відкриваємо, наскільки ми самі є неповносправні. Тоді пізнаємо наші внутрішні обмеження, нездатність до відповіді на волання потребуючого, і тому бажання втечі. Коротко кажучи, відкриваємо цілий безмір власної слабкості. Сучасна епоха пропонує ідеал щастя, що полягає на матеріальному добробуті і звільненні від терпіння. Неповносправна особа самим своїм існуванням руйнує цей ефектний, але фальшивий ідеал» (Жан Ваньє, співзасновник руху «Віра і Світло»)
“Віра і Світло” — це міжнародний рух спільнот, який об’єднує осіб розумово неповносправних, їхніх батьків та молодь-приятелів. Цей рух зародився під час міжнародної прощі до Люрду у 1971 р., яка об’єднала 12 тисяч осіб (з них третина осіб розумово неповносправних) і відбулася в особливій атмосфері радості, дружби та любові. Після цього по цілому світові люди продовжували зустрічатись у спільнотах. Зараз у світі є близько 1500 спільнот руху у 80 країнах, рух має свою Хартію і Конституцію.
У «Вірі і Світлі» розумово неповносправні особи мають можливість любити і бути любленими, ділитися багатством свого серця, своєю безпосередністю, вірністю та простотою; батьки відчувають підтримку і дружбу та можуть по-новому відкрити внутрішню красу і дар своєї дитини; молодь – приятелі через дружбу з неповносправною особою можуть пізнати справжні життєві цінності, відкрити для себе новий сенс життя і навчитися дивитися на світ очима любові. “Віра і Світло” вважає, що кожна людина, навіть найглибше вражена неповносправністю, покликана поглиблювати своє життя в Ісусі, приймати святі Тайни і бути джерелом ласки та миру для всієї спільноти, для Церкви, для всього людства.
Кожна спільнота має капелана – священика, та існує при парафії.
Щомісячні зустрічі спільноти, які включають спільне святкування, ділення радощами і турботами, молитву, сприяють заснуванню і поглибленню дружніх стосунків. Члени спільнот беруть участь у літніх таборах, реколекціях, прощах. Головною рисою діяльності спільнот є не робити щось для слабших, але бути з ними, даючи народитися дружбі, заснованій на любові.
На жаль, люди з розумовими обмеженнями дуже часто, навіть серед християн, сприймаються як «бідні нещасні люди», тим самим відкидаючи право цих осіб бути щасливими.
В Україні перша спільнота створилась у Львові у 1992 році, тепер є вже майже 30 спільнот. На сьогодні у Київській Архиєпархії є дві спільноти — в Києві та Житомирі. Особливістю київської спільноти є міжконфесійність — її членами є як католики обох обрядів, так і православні християни. Екуменічна відкритість є однією з характерних рис «Віри і Світла», свідченням прагнення єдності усіх християн, яка будується стосунками любові.
Спільноти нашої Архиєпархії відчувають батьківську опіку Владики Богдана (Дзюраха), відчутна підтримка надається Комісією у справах душпастирства в охороні здоров’я Архиєпархії.
«У суспільстві, орієнтованому на практичну придатність і здобуття влади, неповносправні особи неспроможні продуктивно працювати, однак їхній пророчий дар проявляється у сердечності та ніжності, тобто в тому, що є найбільш істотним в людині. Саме неповносправні особи нас євангелізують» (Хартія руху «Віра і Світло», 2,2).
Закінчити свою доповідь я хочу такими, колись почутими словами:
Євангелізація – це коли один убогий каже іншому, де взяти шматок хліба
Бажаю кожному з нас завжди ділитися цим хлібом один з одним і з усіма спраглими цього світу!
