Великі (царські) часи

Великі (царські) часи

Стихири

З першого Часу

(г. 8): Сьогодні на осудження беззаконників* завіса храму роздирається і сонце проміння своє скриває,* дивлячись, як Господа розпинають.

Стих: Поділили ризи мої між собою* і за одежу мою кидали жереб.

Як овечку на заріз повели тебе, Христе Царю,* і як невинне ягня беззаконні люди прибили тебе до хреста* за гріхи наші, Чоловіколюбче.

Слава і нині: Ти, Господи, серед великих терпінь,* сказав до беззаконників, які тебе схопили:* Хоч ви вдарили Пастиря й розігнали дванадцять овець – моїх учнів,* але я міг би виставити більше, ніж дванадцять легіонів ангелів.* Та я терплю, щоб сповнилося все оте незбагненне й таємне,* що я провістив вам через моїх пророків.* Господи, – слава тобі!

З третього Часу

(г. 8): Твій, Господи, друг і повірник Петро,* зо страху перед юдеями, відрікся тебе.* Він з плачем так закликав:* Не збувай мовчанкою моїх сліз, Щедрий;* я прирікав зберегти тобі вірність і не зберіг її.* Прийми також і нашу скруху і помилуй нас.

Стих: Дали мені жовч, замість хліба,* і у спразі моїй напоїли мене оцтом.

Коли перед твоїм святим розп’яттям, Господи,* воїни глузували з тебе, то небесні хори дивувалися.* Бо ти, що землю прикрашуєш квіттям, ось увінчався насмішливим вінцем;* ти, що вповиваєш землю хмарами,* вдягаєш на себе сміховинну багряницю.* В цьому провидінні виявилась твоя доброта, Христе,* і велика твоя милість, – слава тобі!

Слава і нині (г. 5): Коли тебе вели на хрест, ти, Господи, кликав:* За який вчинок хочете мене ви вбити?* Невже за те, що я ваших розслаблених оздоровляв,* що мерців, мов із сну, розбуджував,* що кровоточиву злікував, що хананейку помилував?* За який тоді вчинок хочете ви мене вбити?* Кого ви, беззаконні, сьогодні проколюєте, того – Христа,* ви побачите.

З шостого Часу

(г. 8): Так каже Господь до юдеїв: Народе мій!* Що я заподіяв тобі, або чим викликав досаду?* Сліпців твоїх я зрячими вчинив, прокажених очистив,* чоловіка розслабленого я з ліжка підняв.* Народе мій! Що я заподіяв тобі?* І чим же ж ти мені відплатив?* За манну – жовчю, за воду – оцтом;* замість любови до мене, цвяхами ти мене до хреста прибив.* Отож, надалі не стерплю більше цього.* Покличу до себе інші народи* і вони прославлять мене з Отцем і Духом,* я ж подам їм життя вічне.

Стих: Дали мені жовч, замість хліба,* й у спразі моїй напоїли мене оцтом.

Законодавці ізраїльські, юдеї й фарисеї!* Так до вас говорить збір апостолів:* Ось той Храм, що його ви зруйнували!* Ось той Агнець, що його ви розп’яли й у гробі поклали!* Але він своєю владою воскресне.* Не обманюйте себе, юдеї,* бо він – той, хто і в морі спасав,* і в пустині годував.* Він – життя і світло, і мир світу.

Слава і нині (г. 5): Прийдімо, ми – хрестоносці,* погляньмо, що це, разом з беззаконними священиками,* зрадник Юда задумав на Спаса нашого!* Сьогодні вони безсмертне Слово зробили винним смерти* і, передавши Пилатові, розп’яли на Череп- місці.* Все це витерпів наш Спаситель і закликав:* Прости їм, Отче, цей гріх,* щоб народи збагнули моє воскресіння з мертвих!

З дев’ятого Часу

(г. 7): Страшно було бачити Творця неба і землі,* як він висів на хресті!* Сонце померкло, а день знову перемінився на ніч;* і земля викинула з гробів своїх тіла померлих.* З ними поклоняємось тобі – спаси нас!

Стих: Поділили ризи мої між собою і за одежу мою кидали жереб.

(г. 2): Коли беззаконники прибили до хреста Господа слави,* він кликав до них:* Чим я вас скривдив, або чим прогнівив?* Чи хтось передо мною вас визволив від смутку,* і що мені за це сьогодні віддаєте?* Зло за добро: за вогненний стовп – ви мене до хреста прибили;* за хмару – гріб мені викопали;* за манну – жовч мені принесли;* за воду – оцтом мене напоїли.* На ваше місце я прикличу народи* і вони прославлять мене з Отцем і Святим Духом.

Слава і нині (г. 6): Сьогодні на хресті розп’ято того,* хто землю на водах повісив.* На Царя ангелів вінець з тернини покладено;* в багряницю, для наруги, одягнено того,* хто небо хмарами вкриває;* удари приймає той, хто Адама в Йордані очистив;* цвяхами прибито Жениха Церкви;* списом пробито Сина Діви.* Поклоняємось стражданням твоїм, Христе!* Поклоняємось стражданням твоїм, Христе!* Поклоняємось стражданням твоїм, Христе!* Появи і нам преславне твоє воскресіння.

Біблійні читання на Часах

Паремія – Зах. 11:10-14; 13:6-7; 14:6-9

Так говорить Господь: Узяв я мою палицю, Ласку, й поламав її, щоб зламати мій союз, що я уклав був з усіма народами. І він був поламаний того дня, і найнужденніші з отари, що наглядали за мною, зрозуміли справді, що це було слово Господнє. І я сказав їм: «Коли ваша ласка, дайте мені мою платню, а коли ні, то лишіть». І вони відважили мені мою платню – тридцять срібних. Але Господь сказав мені: «Кинь її до скарбниці, ту дорогу ціну, за яку вони мене оцінили». І взяв я тридцять срібних і вкинув у дім Господній, у скарбницю. Потім поламав я другу палицю, Пов’язь, щоб розірвати братерство між Юдою та Ізраїлем. І коли хтось його спитає: «А що то у тебе за рани на руках?» – він відповість: «Це – мене поранено у домі моїх друзів». Ой мечу, встань проти мого пастуха, проти мужа, спільника мого, – слово Господа сил. Я вдарю пастиря, і розбіжаться вівці: Я на малих поверну мою руку. І станеться в той день: і світла не буде, а буде мороз і холод. То буде один день, відомий Господеві: ні день, ні ніч, – під вечір буде видно. Того дня потечуть живі води з Єрусалиму; половина їх до східного моря, а половина до західного; так буде літом і зимою. І Господь стане царем над усією землею. В той день Господь буде єдиний, і єдине його Ім’я.

Апостол – Рим. 5:6-10

Браття! Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасаємося ним від гніву. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.

Євангеліє – Мр. 15:16-41

Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього та й почали його вітати: Радуйся, царю юдейський! І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому. Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття. Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест. І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв. Тоді розіп яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. Була ж: третя година, коли вони розіп’яли його. А був і напис, за що його засуджено, написаний: Цар Юдейський . І розіпяли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього. Тоді збулось Писання, що каже: “І з беззаконними полічено його”. І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: “Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш – спаси себе з хреста!” А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: “Інших спасав, а себе – не може спасти! Христос, цар Ізраїля – хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували . 1а и ті, що були з ним розпяті, зневажали його. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: “Елої, Елої, лама савахтані? – що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене? Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: “Он, Іллю кличе!” Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: “Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!” А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: “Чоловік цей справді був Син Божий”. Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.