Проповідь о. Олега Шепетяка на Чотирнадцяту Неділю по Зісланні Святого Духа
14-а Нд. по Зісланні
Свщмч. Євтихія
2 Кр 1:21-2:4, Мт 22:1-14
Всечесні отці,
Дорогі у Христі Брати і Сестри,
Слава Ісусу Христу!
Темою сьогоднішнього Євангелія від Матея, є Божественна трапеза. Євангелист Матей розповідає про господаря, який приготував гостину, щоб запросити своїх друзів і знайомих – тих кого Він вважав своїми друзями та кого він мав за своїх близьких. Коли все було готове, господар посилає своїх слуг, щоби ті оголосили запрошеним: «Гостина готова, приходьте». Однак вони відмовляються. Друзі господаря відмовляються від участі у цій гостині, аргументуючи своїми щоденними клопотами.
Це сьогоднішнє Євангеліє є таке близьке до нашого повсякденного життя… Кожен із нас є запрошений до Божественної трапези. Кожен з нас сприймається Господом як Його рідний і близький…Кожен з нас є покликаний розділити з Господом радість вічного блаженства. Господь готує свою трапезу для нас і щоденно нас запрошує та розкриває свої обійми щоб ми туди прийшли… Він чекає на нас і робить все щоби нам відкритися і щоби домогтися від нас аби і ми відкрили Йому свої серця.
Читайте також: Розклад богослужінь у храмах Києва УГКЦ
Однак запрошенні у сьогоднішньому Євангелії, знехтували та пішли геть, хто на власне поле, а хто назад до свого крамарства.
Як часто наші життєві клопоти та інтереси, відволікають нас від головного…Як часто цей інтенсивний плин життя поглинає нас… Як часто ми відмовляємось від трапези Господньої. Задля чого? Задля того,щоби задовольнити наші буденні інтереси.
Ми спішимо зранку до праці і забуваємо про молитву. А що варта праця, коли вона не є благословенна Богом? Ми лягаємо втомлені спати і знову ж забуваємо про молитву… Та чи не вартує за прожитий день подякувати Богу?
Спробуймо уявити, скільки людей до цього дня не дожило… А ми дожили… То ж чи не вартує подякувати Богу за цей дар прожитого у здоров’ї та радості дня …
Часто в неділю чи свято забуваємо про Святу Божественну Літургію і промінюємо її інколи на пляж, інколи на збирання грибів, на риболовлю або ж інші дрібниці, які стають для нас важливішими за Бога…
Уявімо собі, що ми запрошуємо когось у гості, а він обирає замість цього якісь дрібниці… Якою буде тоді наша реакція? Яке буде відчуття в нашім серці? Чи не образимося? Натомість від Бога ми вимагаємо, щоби Він завжди посилав нам свої ласки і свої дари…Хоча самі забуваємо подякувати, а навіть і про щось просити.
Господь готовий прийти до нас, але чи ми готові відкрити Йому свої двері? Сьогоднішнє Євангеліє показує нам тих людей, які не скористались Божим запрошенням та обрали життєві дрібниці або ж дрібні насолоди, замість Божого Царства…
Дуже часто якісь фінансові справи стають для нас важливішими аніж наша мораль та Закон Божий…Сьогодні ми формуємо суспільство так, що там Бога непотрібно… Сьогодні наше законодавство про Бога навіть і не згадує… До чого скеровуємо наше суспільство? Чи справді до Божественної Трапези? Чи до трапези своєї?…
Гроші, влада та престиж затьмарюють нам Божественне та основне. Однак Господь чекає на нас і Його гостина ніколи не буде пустою.
Євангелист Матей розповідає у сьогоднішній притчі, як це питання вирішив Господар – він посилає своїх слуг на роздоріжжя та дороги, для того щоби скликати усіх… і хтось таки приходить. Приходять ті, які відкривають свої серця до Господа. Місце у Царстві Небесному займають ті, які готові іти до Бога, хто готовий відмовитися від тимчасових життєвих дрібниць задля основного.
Господня гостина обов’язково буде наповненою!, але чи будемо там ми?
Господь відриває нам свої благодаті, дарує нам Себе у пресвятій Євхаристії. Адже ж Він – Господь наш Ісус Христос прийшов на землю у конкретний історичний момент для того щоби прийняти на себе людську природу, для того аби ми могли прийняти Божественну Благодать.
Церква нам подає засоби благодаті і першими з них є Святі Тайни. Саме тому ми маємо кожного разу приступати до Свяятої Тайни Покаяння щоби очистити наші душі і наші серця від того всього, що стоїть між нами і Богом. Від того, що перешкоджає нам на шляху до Творця.
На кожній Божественній Літургії ми маємо нагоду приймати пресвяту Євхаристію – Бога у Його Тілі і Крові. Тим самим Господь входить у наші серця і запановує у нашому дусі. І тільки тоді коли Христос буде у нас, ми зможемо бути подібними до Нього… «На Образ і Подобу Божу». Бог нам дав усе для того щоб ми могли осягти Божественної подоби, щоби ми змогли уподібнитися до Нього, наслідуючи Христа.
Нехай сьогоднішнє святе Євангеліє, стане нам добрим дороговказом та освітить нам наш життєвий шлях до нашої Кінцевої цілі – до Божественної Трапези, щоби ми зуміли розставити правильно життєві пріоритети та відмовитися від дрібниць задля Основного! Тому що Господь на нас чекає. Його світлиця буде наповнена, а ми повинні дбати щоби в цій світлиці були і ми.
Цитати із Святого Письма
Друге послання апостола Павла до Корінтян 1:21-2:4
21Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,22який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.23А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Коринт.24Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати – вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.1Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку;2бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку?3Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість – радість усіх вас.4З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози – не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну.
Євангелія від Матея 22:1-14
1Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:2“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.3Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.4Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.5Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;6інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.7Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.8Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.9Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.10Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.11Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:,12і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.13Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.14Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
Прес-служба Київської архиєпархії
за аудіо матеріалами з архіву о. Олега Шепетяка
о. Олег Шепетяк священик Київської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, доктор філософських наук, доцент кафедри філософії Київського університету імені Бориса Грінченка, викладач Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, місто Київ
